Лідер партії "Єдиний центр", політолог Вадим Карасьов вважає, що із зосередженням влади у президента настане параліч державного управління.
Чи нема у вас відчуття, що Віктора Ющенка "кинули", відмінивши сьогодні політреформу 2004 року?
- У мене відчуття, що "кинули" народ. Політична еліта фундаментально обманула українське суспільство. Вона на п"ять років зачаїлася, говорила про демократію, використовувала її в своїх корисливих цілях. А тепер вирішила, що оцей "театр" з демократією їй не потрібен. Тому не просто відмінили зміни до Конституції, а фактично відмінили право людей обирати владу, обирати уряд за результатами парламентських виборів.
Безумовно, вибори будуть, але не такі, які були у 2006 чи 2007 роках.
Чи можливо, що 5 років тому хтось це заздалегідь прорахував?
- Не думаю, що з самого початку був якийсь грандіозний план. Але ці резони прораховувалися. Хіба політичну реформу Леонід Кучма робив тільки через свої демократичні уподобання чи погляди? Він пішов на неї під тиском обставин, що не є поганим у політиці. Життя вимагало демократизації режиму, переходу до парламентсько-президентської системи. Але він робив це тому, щоб із його повноваженнями не стали президентом Ющенко чи Янукович. Кучма вважав, що тільки він міг більш-менш оптимально балансувати між демократією і авторитаризмом, президентством і парламентаризмом. Він гадав, що за Ющенка демократія в Україні увійде у геополітичний вимір, що і підтвердилося. А за Януковича це може прийняти авторитарні форми.
Чи могла б Україна розвиватися по-іншому, якби Ющенко мав такі повноваження?
- Ні. Ющенку ці повноваження нічого б не дали після подій 2004 року. Прозахідний авторитаризм для нас був би згубним. Бо Схід України не прийняв би геополітичний розворот за допомогою авторитарних методів. Демократія була кращою і для Заходу, і для Сходу України у ці роки. Кучмівські повноваження нічого не дадуть і Януковичу. Бо президентськими повноваженнями не вирішується стан справ у державі, робота адміністративно-чиновницького апарату, ситуація в регіонах і економіці, соціальній сфері.
Проблеми державного управління – це не питання однієї людини, навіть геніальної. А у нас, слава Богу, у президентах ходили не генії. Бо для народу погано, коли глава держави геній. Від геніальності можна чекати не тільки доброго, а й злого. Наприклад, як від Леніна чи Троцького.
Це під силу тільки політичній системі, людям. Суспільство, маючи представницьку систему політичних акторів, шукають компроміси, баланси, не нав"язують волю однієї партії чи однієї людини усім іншим. Тільки тоді країна може бути стабільною і успішною.
Що можна чекати від президента з новими повноваженнями?
- Якщо Янукович думає, що він ощасливить усіх новим китайським шляхом, то помиляється. У Китаї це не робить Цзян Цземінь, Ху Цзіньтао чи Бяо Лянь. Там при маоцзедунівській ідеології і конфуціанській етиці колективне, а не індивідуальне керівництво.
А то може бути, як в Росії, коли національний лідер – це головний пожежник, головний лікар, головний міліціонер, головний економіст. Бо інші нічим не займаються, а дивляться, що ж робитиме головна особа. Тому Путін вирішив трохи поділитися повноваженнями з Медвєдєвим, а Янукович хоче мати всю владу в своїх руках. Буде параліч управління, а не наближення до реального і ефективного керівництва.
Як можуть розвиватися політичні події?
- Ніяких серйозних наслідків очікувати не слід. Буде невелике збурення, різні думки, інтерпретації. Але реально нічого не відбудеться. Те, що вони зробили, - паперове. Бо хіба в Україні хтось колись жив за Конституцією? Чи у нас законослухняний народ або еліти – конституціоналісти? Конституція для того, щоб певним чином відмежувати владу і створити якісь підвалини її легальності. У нас країна неконституціональна. У Британії нема Конституції, але конституціоналізм існує. Але ми не британці.
Наслідки можуть бути тільки для Азарова і для міністрів, яких президент відсьогодні може звільнити у будь-який момент. Але це не вирішує питання економіки, захисту конституційних прав і свобод людей.
Який урок цієї ситуації?
- Конституційний суд практично вбиває паростки правової реальності, які Україна отримала після революції 2004 року. Бо народ має право, а не суддя, який може лише застосовувати його. А закон – це поєднання права і справедливості, а не тільки те, що написано на папері.
Конституційний суд практично вчинив суїцид. Можливо, це й добре, бо нам такі суди не потрібні. Було б гірше, якби вони приймали псевдорішення, як їхні попередники. А так все таємне стало явним. В Україні треба заново створювати правову реальність і конституційні підвалини. Але вже без цих суддів.
3 
8759
Коментарі
22