На місцевих виборах у Туреччині минулими вихідними партія чинного президента Реджепа Ердогана вперше за більш ніж 20 років зазнала поразки, яка може стати початком суттєвих політичних змін. Туреччина має важливе значення як причорноморська держава та партнер України. Тому це може вплинути і на нас. Як саме і чому, - розбиралася Gazeta.ua.
10% на користь опозиції
31 березня 2024 року 61 млн 440 тисяч турецьких виборців обирали міських голів у 81 місті, членів (депутатів) місцевих рад 973 районів, 390 міст та більш ніж 50 тисяч голів місцевих рад - мухтарів.
Головне суперництво розгорнулося між кандидатами від правлячої Партії справедливості та розвитку (ПСР), котру очолює чинний президент Реджеп Ердоган та опозиційної Республіканської народної партії (РНП).
За результатами підрахунків більшості голосів на виборах мера Стамбула, у лідери виходить з 50,92% опозиційний кандидат Екрем Імамоглу,
претендент від ПСР Мурат Курум відстає майже на 10% з 40,05%.
Визнання очевидного
Підсумки виборів стали настільки чітким сигналом, шо Ердоган назвав їх "поворотним моментом" і визнав, шо, можливо, були допущені помилки, "які ми виправимо протягом одного року". Загалом. наголосив він, "перемогла демократія", бо воля народу понад усе.
"Хто не розуміє меседжів від виборців, той програє", - заявив Імамоглу.
Тим більше, меседжі посилалися народові не учора і навіть не позавчора.
Дуель на містах
Ще 2019 року РНП завдала нищівної поразки ПСР Ердогана на таких самих виборах, коли змогла завоювати крісло мера у найбільшому місті Туреччини - Стамбулі, де Ердоган розпочав свій політичний шлях. Більше того, опозиції відійшли Анкара та ще кілька розвинених міст, у тому числі курортна та відносно заможна Анталія.
Тому для чинного президента поразка 2024 року несподіванкою не стала. У 2023 році він переміг на президентських виборах, причому за складних обставин, коли потужний землетрус завдав колосальних економічних збитків країні та призвів до численних жертв. Але відрив від основного суперника, Кемаля Киличдароглу від РНП, склав лише 4 %.
Таким чином, у 2024 році РНП закріпила свій успіх та зміцнила свої позиції. Адже партія чинного президента програла на виборах мера ще й у столиці - Анкарі. Разом зі Стамбулом це чи не 19% виборців країни та близько третини ВВП.
Доцент кафедри політології Стамбульського університету Богазічі Мерт Арсланалп звернув увагу, що це найбільший удар по позиціях Ердогана від 2002 року. Адже ПСР втрачає мерів у 19 великих та стратегічно важливих муніципалітетах Туреччини, переважно промислово розвинених.
Голосували гаманцями
В експертних колах вважають, що на результати правлячої партії вплинули негативні економічні чинники (зокрема, прискорення інфляції до 70%). Симптоматично, що 1 квітня на тлі таких результатів перегонів значно девальвувала турецька ліра.
Економічні мотиви стали вирішальними, визнав старший радник Albright Stonebridge Group Хакан Акбас. Тому прагматична опозиція здобула перемогу.
Багато в чому від результатів цих перегонів залежить чи буде Ердоган балотуватися ще на один термін: чинна Конституція Туреччини це забороняє, але можна внести поправку. Таку вірогідність не виключають, особливо з огляду на обіцяну президентом "роботу над помилками". У свою чергу, Імамоглу з більш ніж 50% на виборах у Стамбулі може і, як переконані аналітики, буде претендувати на президентський пост на наступних виборах.
Новий термін чи новий президент?
Тим паче, Імамоглу був одним із претендентів на кандидатство від РНП на виборах 2023 року, але поступився Кемалю Киличдароглу, який згодом і боровся з Ердоганом. Але у кого у 2028 році він виборюватиме перемогу? Сам Ердоган ще на початку березня говорив про свій вихід на політичну пенсію: "Згідно мандату за законом, ці вибори для мене останні". Але із цим погано узгоджуються його заяви 1 квітня 2024 року про "роботу над помилками" протягом року.
На думку кандидата політичних наук Олексія Буряченка, Ердогана зарано списувати з рахунків. Опозиційна РНП отримала міста та розвинені регіони, тобто, найбільш "просунуту" ліберальну інтелігенцію. Тому Ердоган і визнав програш, оскільки розумів - із цим електоратом нічого не вдіє. А от маленькі містечка, регіони, та ж "глибинна держава", з ними ще можна попрацювати. "Звертаю увагу на невеликий розрив між кандидатами від партії влади та опозиції як у 2023, так і в 2024 роках. Тобто Ердоган залишається ключовим політиком країни", - зазначив експерт.
Ердоган не та людина, котра віддасть владу, переконаний політичний експерт Олександр Кондратенко: "Він прийшов до влади тоді, коли головною політичною силою у країні були військові. І чудово розуміє: якщо втратить владу, то потрапить за грати, та ще й пожиттєво".
Але якщо на виборах 2023 року він поборов не харизматичного Киличдароглу, то на наступних перегонах йому опонуватиме харизматичний Імамоглу.
Залишається вносити правки до Конституції Туреччини щоби отримати право балотуватися ще на один термін. А це буде вже надто схоже на ситуацію, яка склалася у Росії.
Прилетить Байрактар?
У Ердогана ще чотири роки, це достатній термін для підготовки наступника, яким може стати його зять Сельчук Байрактар, співвласник компанії Baykar, добре відомої в Україні, - звертає увагу політичний експерт Євген Савісько: "Він має позитивний імідж і в Туреччині, і за її межами, зокрема, у Сполучених Штатах, де навчався, а ще у нього успішний бізнес. Опоненти його тестя можуть добряче пошкодувати про свою нинішню перемогу на місцевих виборах, котра може стати для них пірровою перемогою".
Але Олексій Буряченко має сумніви, що у Байрактара буде достатньо політичної ваги для опонування Імамоглу: "З одного боку, враховуючи значимість компанії Baykar, яка зміцніла фінансово та репутаційно під час допомоги Україні, він справді став значущою фігурою в турецькій політиці. З іншого, Сельчук Байрактар поки що не є політиком і невідомо, чи він ним стане до завершення президентського терміну Ердогана. Якщо Байрактар буде просуватися у бік публічної політики, його пов'язуватимуть із Ердоганом, тому я б ставив на чинного мера Стамбула".
Турецькі візерунки у США
Тому візит Ердогана до США, запланований на 9 травня, цілком може бути пошуком політичної підтримки. Це буде перша зустріч турецького президента з його американським колегою, Джо Байденом.
Дату візиту обрано не випадково, - вважає політичний експерт Олександр Кондратенко. Таким чином Ердогана не буде цього дня ані у Києві, ані у Москві. Враховуючи складні стосунки Анкари з Москвою, які склалися останнім часом, це є спробою Ердогана уникнути пасів як у бік Путіна, так і у бік Зеленського. Та навіть у такому вигляді "це розворот у бік Заходу", - вважає Кондратенко. Причому США, зі свого боку, також погодили саме цю дату.
Президент Туреччини розуміє, що балансувати дедалі складніше
На тлі програних місцевих виборів Ердогану потрібен зовнішньополітичний акцент - він завжди вибудовував свою внутрішню політику через зовнішню, це його фірмова комбінація, - наголосив Олексій Буряченко. "Коли він втратив зовнішньополітичну ініціативу у вигляді "зернового коридору", то, звісно, і зовнішні його рейтинги прогнозовано просіли. Тому в США Ердоган хоче забезпечити собі підтримку на тлі війни РФ в Україні. І, гадаю, він її отримає. Як дуже досвідчений політик президент Туреччини розуміє, що балансувати дедалі складніше. Санкції Заходу стають дедалі реальнішими та тяжчими. Він уже надіслав потужний сигнал про готовність Туреччини зробити геополітичний вибір, коли ухвалив заявку Швеції на вступ до НАТО, хоча, гадаю, продовжуватиме вести якусь комунікацію з Росією по непублічних каналах. Вашингтон, зі свого боку, прагне чітких позицій Анкари по подвійному імпорту, щоб Туреччина дійсно перестала бути великим хабом для всього, що потрібно російському ВПК".
5 
8759
Коментарі