Нова влада не дала Ахметову ніяких гарантій недоторканності. Для торгу йому вигідна така ситуація у Донецьку, але вона може повернутись і проти нього. Про це Gazeta.ua розповів донецький політтехнолог Ілля Багнюк.
Які зараз настрої мешканців Донецька?
- Вони не змінюються останні три роки. Тут ніхто не любив Януковича. Вибрали тільки тому, що він свій. На Донбасі дуже сильна регіональна ідентичність. Такої асоціації себе з конкретним місцем нема ніде в Україні. Може, хіба на Галичині. У більшості Донбас зараз розгублений. Люди не знають, що робити. Ніби центральна влада не наша. Визнають, що Верховну Раду ми обирали, але я не знаю у Донецьку людини, яка повірить Турчинову. У Києві його хоч якось сприймають, а тут дивляться: "Що не було кого?" Яценюк більш-менш нормальний, каже розумні речі і не має великого антирейтингу. Людям важко було усвідомити зміни після Майдану. Донеччани звикли до тези: "Київ нас гнобить, а ми годуємо всю Україну." А тут поступово приходить усвідомлення, що все навпаки. Місцева влада постійно розказувала, що перераховує на Київ гроші, а він області нічого. Зараз вимушені говорити правду. Як прийшов Тарута, відразу сказав, що Донбас - дотаційний регіон. Прогодувати себе може лише Донецьк, але не область. У містах Торез, Кировське, Сніжне тотальна депресуха.
Ахметов у в регіоні головний?
- Він має авторитет. На відміну від столиці, Донецьк — театр одного актора. Є один серйозний гравець, а всі інші бавляться у своїй пісочниці. Він не лізе в те, що його не цікавить. Має чітку обмежену сферу інтересів: металургія, вугільна галузь, енергетика і телефонія. Сюди ніхто не сунеться, проти нього піти не зможуть. Наступний рівень - Коля Левченко, Борис Колесніков та особистий друг Януковича Юра Єнакієвський. Останній в саме місто теж не лізе. В місті все зав'язано на бізнесі Ахметова.
У чому феномен Ахметова?
- Можна розпитати мешканців, чи поважають Ахметова? Скажуть, що так. І всі знають, що бандит. Коли він піднявся, зрозумів, що імідж багато що значить. У нього чітко поставлена жестикуляція, риторика. За його рахунок у місті звели стадіон. Кожного року зі своїм другом Ігорем Крутим приїжджає у дитячі будинки. Багатодітним сім'ям дарує будинки, машини. Якщо комусь вдасться добратися до нього і звернутись за допомогою, то нема питань. Він успішний рішающий чоловік та щиро любить Донбас. Будь-який пацан, особливо з окраїн, мріє потрапити в команду до Ахметова. Вміє наймати менеджерів. На будівництві "Донбас-арени" не крали. Якби хтось попався, то посадили б. Сам контролював будівництво стадіону. Тому він коштував третину Олімпійського, при тому, що зручніший, і збудували його з нуля на полі. Він хитрий, завжди вчиться. Рідко впирається лобом — я зроблю так.
Яке його значення у проросійських мітингах біля ОДА?
- Нова влада не дала Ахметову ніяких гарантій недоторканності. Для торгу йому вигідна така ситуація у Донецьку, але вона може повернутись і проти нього. Люди під адміністрацією вийшли з-під контролю і повірили у власні сили. Їх навіть сепаратистами не назвеш. Чим менший рівень інтелекту, тим більша впевненість у собі. Це їх і погубить. Серед сепаратистів вже звучать заклики: "Давайте Ахметова захопимо". Жалкують, що не захопили, коли він ходив до них в облдержадміністрацію. Серед них нема єдності. Є радикальне крило, котре налаштоване на Росію. Є такі, які вже б задню ввімкнули, але бояться, що їх свої порвуть. Вже засвітилися, не знають, що робити далі. Якби Ахметов повністю це все контролював, вже завтра тут би все припинилось. Тому повного контролю над ситуацією у нього немає.
Що відбувається поза Донецьком?
- От у Слов'янську йде реальна війна. Там все важко, бо російський спецназ. Якби не вони, то наші б всіх розкидали відносно легко. Слов'янськ обрали з декількох причин. По-перше, місто географічно розміщено так, що звідти майже однакова відстань до Харкова, Дніпропетровська і Донецька. По-друге, саме в Cлов'янську збиралися видобувати сланцевий газ. По-третє, там підходящий мер - Неля Штепа.
Чи може ситуація обернутись в громадянську війну?
- З кожним днем цей шанс все менший, але ще залишається. Місяць тому все було значно жорсткіше. Тоді Донецьк справді був у напрузі, яка відчувалась у повітрі. У будь-який момент, здається, запали сірник і Донецьк би вибухнув. Всі чекали російських військ. Дехто намагався блокувати українську армію. Зараз напруга спадає.
Яке студентство, викладачі, інтелігенція?
- Донецькі студенти це аморфна субстанція. Є частина викладачів, що підтримують Майдан і єдність України. Але більшість - "мы русские люди и все хорошо". Маразм тотальний. Та більшість - пофігісти. Активісти не люблять світитися, бо собі дорожче.
Чи можуть повернутись 1990-ті у Донецьк?
- Місто з них і не виходило. Бандити легалізувались, прикриваються реальним бізнесом, і що? Досі існують бригади, які рішають, їздять і вибивають.
Донецьк російський?
- Донецьк не російський, але і не український, а донецький. Проросійські настрої, звісно, є, але не критичні. Якщо до третина відсотків дотягне - то це найбільше. Кримський сценарій тут не вдасться повторити. Хіба завдяки введенню російських військ. Але Росія на це не піде, бо знає, що буде партизанська війна. Зайти то вони легко зайдуть, але як їм тут усидіти — не знаю. Тут дуже багато людей готових бити росіян. Їм все одно росіян бити чи українців. Також багато людей зі зброєю, які довго мовчали. Це звичайні бізнесмени, топ-менеджер, заступники директорів. Тут нормальний тон, якщо маєш нормальні статки, в тебе має щось лежати. Є й такі, що думають, зараз прийде Путін і дасть нам пенсію. Не обов'язково це літні люди, є й 25-річні. Що поробиш, пропаганда, низький рівень інтелекту, погана екологія.
Тут довго працювали всілякі російські центри впливу. У центральній обласній бібліотеці ім. Крупської був офіс "Русского мира". Місцева влада завжди їм потурала, бо це класний козир у торгах із Києвом. Зараз це відбувається, бо в регіоні хочуть залишити звичний феодальний устрій.
Як проходитимуть президентські вибори на Донбасі?
- Будуть зривати як можуть . Це завдання від росіян. І це не складно. Влаштувати диверсію на дільниці, вже там вибори не відбулись, влаштувати таке на десяти - по всьому округу результат не дійсний. По-друге, будуть малювати третє місце Добкіну. Якщо займає нижче, Ахметов припинить фінансування Партії регіонів. Тому ПР як проект перестане існувати. На Донбасі будуть робити йому перше місце. Також робитимуть місця Юлі і відкрито мочити Порошенка. Ахметову потрібні вибори, а зривати їх будуть ті, кому потрібен референдум.
Може, треба референдум?
- Та люди не розуміють, що воно таке. Я про федералізацію взагалі мовчу. Говорити про них можна без кінця, але в реальності це ж складні процеси.
Які передвиборчі настрої в регіоні?
- За Порошенка багато-хто голосуватиме. Він стане наступним президентом, якщо Юля не доб'ється вводу російських військ. Сепаратисти, що не визнають "київську хунту", чомусь із нею зустрілись. Бо була дана команда від Рената. Тимошенко тут працює.
Швидше за все, переможе тут Добкін. Друге місце отримає Порошенко, якщо Юля не домовиться з Ахметовим. Йому треба гарантії, а ніхто їх не дає. Рінату Леонідовичу було добре до Януковича, тепер хочеться, щоб було добре після. Росія йому тут не треба, бо російські олігархи його в спокої не залишать. В Партії регіонів зараз все дуже печально. Реально нею керує Борис Колесніков. Він секретар з печаткою і правом підпису. Без нього партія не прийме жодного рішення. Це було однією з умов Ахметова, бо Колесніков його людина.
Донбас можна якось ментально наблизити до решти України?
- Тут треба змінювати культуру. Поступово нав'язувати українське, тоді щось зміниться за 10-15 років. Проблеми мови тут нема. Донбас не однорідний. Людей сюди переселяли з дуже різних місцевостей. Донбас може викинути будь який сюрприз. Якщо завтра тут всі стануть щирими українцями - я не здивуюсь. Тобто він як пластилін — ліпи, було б бажання і можливості.
Якщо існує культ сили, це означає, що донеччани слабкі?
- Ловимо кайф, коли нас б'ють по голові. Як кажуть "тоска по сильной руке в крови". Хочеться, щоб хтось прийшов і вирішив все за тебе. Донбас інфантильний. Так було завжди.
Як Україні почути Донбас?
- А навіщо? Поки він не зробить щось корисне, його не треба ні слухати, ні бачити. Янукович став президентом не тому що Донецьк за нього проголосував. Ні, це вся країна не проголосувала за Юлю. Губернатором він був хорошим. Нормальні дороги почали робити, щось будувалося. Область при ньому почала розвиватися, прийшли гроші. Він дійсно міцний господарник. Знає як налагодити комуналку, як керувати містом та областю. От великою економікою та політикою йому не треба було займатись. Вище губернатора у нього широти мислення не було. Але чому ми маємо нести за нього колективну відповідальність? Мені образливо, коли нам постійно кричали: "Спасибо жителям Донбасса за президента ...".
Ілля Багнюк 29 років, політтехнолог. Народився 14 квітня у Донецьку. 2007-го закінчив Донецький національний університет за спеціальністю "Політологія". 2004-го працював заступником начальника штабу по агітаційній роботі кандидата у президенти Віктора Ющенка. На виборах у 2006-ому працював у секретаріаті "Нашої України", був членом виборчої комісії. На дострокових консультував комуністів, часом "регіоналів". На президентських 2010-го працював лише спостерігачем. На місцевих - на двох мажоритарників, які обоє перемогли.
"Зараз, після всього, що відбулось в Україні, навряд би працював з комуністами та з відверто антиукраїнськими силами".
Торгує алкоголем. Одружений. Дітей не має.
"Піар, аналітика — це все для душі. А заробляю тим, що торгую випивкою. Допомагаю страждущим найти жаждущих."
3 
8759
Коментарі
2