Очікування від Зеленського дуже високі - на межі очарованості

Рішення неоднозначне. Скоріше позитивне. На це є серйозний запит суспільства. Який не один десяток років створювався самими депутатами. Кожного разу обіцяли зняти недоторканність і не виконували.

Недоторканність не була однозначним злом, як і позитивом. З одного боку за нею ховалися власники заводів, вона була невід'ємною частиною мандату. Приваблювала не чистих на руку людей йти у депутати, щоб захистити власні активи і убезпечити себе від кримінальних проваджень. Ті спиралися на кругову корупційну поруку, в якій зняття недоторканності ще до недавнього часу вважалося зрадою одного зі своїх.

З часу Революції гідності у наступні 5 років ситуація кардинально змінилася. Депутатська недоторканність перетворилася у симулякр. Якщо є широкий резонанс, негативна позиція суспільства щодо персони, то зняття імунітету ставало формальною обставиною. На жаль, не побачили продовження розслідувань і посадок. Проблема не у недоторканності, а в судовій і правоохоронній системі.

Виконано суспільний запит. Політика стає менш мажорною, мандат дає менше привілеїв.

З іншого боку, депутат стане більш підконтрольний партійним, владним патронам. Залишається ризик політичного переслідування.

Недоторканність допомагала депутатам вести свою політичну діяльність. Захищала опозиційних від переслідувань владою. Але не повністю. Бо у кожного є родичі, знайомі, бізнес-партнери. Через яких зазвичай і давили. Для українських політиків найкращим захистом залишається їхній авторитет. Тому казати, що недоторканність допомагає на повну працювати опозиції, не варто. Більше того, коли у Верховній Раді монобільшість, питання зняття недоторканності з опозиції взагалі б вирішувалося доволі швидко.

Сьогодні підійшли до ситуації, коли депутатська недоторканність фактично ліквідувалася. Була ілюзія про неї. Яка викликає відразу у суспільстві і є подразником.

Тепер симулякр луснув. А запит суспільства символічно задовольнили.

Компромісом міг би бути індемнітет — захист депутата за його політичну діяльність, висловлювання. Якщо це не є держзрадою або розпалюванням міжнаціональної ворожнечі.

Домашнє завдання — демонтаж радянськості. Створити підвалини для новітніх, ефективних інституцій. Головний ризик - чи вистачить для цього кредиту довіри. Запал у нової команди є.

Політичний час сильно пришвидшився. У команді Зеленського це розуміють. Очікування у суспільства дуже високі, на межі очарованості. Потрібно давати швидкі відповіді. Владі треба якомога скоріше показати перші результати.

Уряд завжди асоціюється з професіоналізмом. Теперішній — більш-менш технократичний. Це на тлі розчарованості у політиках викликає позитивне сприйняття серед українців. Таким чином зменшують скепсис щодо непрофесійності команди президента. Що особливо поширювалося під час виборів.

Команда Зеленського прийшла із шоу-бізнесу. Там керуються принципом "Все робиться на завтра на ранок. В обід вже можете не приходити". Темпи пришвидшені. Тому бачимо короткі строки, жорсткі заяви, чітке нарізання завдань і відповідальності. Навіть там, де це виходить за рамки прямих повноважень.

Хто буде на яких посадах до останнього не знали і всередині владної команди. Рішення формувалися вузьким колом. А приймалися самим Зеленським.

Зазвичай Кабінет міністрів ставав продуктом домовленостей всередині парламенту і олігархів, фінансово-промислових груп. Щоб ті отримували повному влади. Тепер цього не відбулося. Оскільки влада у руках однієї команди — Офісу президента і монобільшості.

Із самого початку взагалі не хотіли вводити посаду віце-прем'єра. Щоб над міністрами не були додаткові статуси. Створити більш горизонтальну, ніж вертикальну структуру. Щоб по вертикалі був виключно прем'єр-міністр. Зараз весь уряд є однією командою. Кожного міністра, включаючи прем'єра можна у будь-який момент змінити. І це не потягне краху всієї політичної архітектури. Залишили двох віце-прем'єрів (один займатиметься європейською та євроатлантичною інтеграцією, другий — цифровою трансформацією. - Gazeta.ua), щоб не створювати додаткових міністерств.

Влада реагує на запит суспільства скорочувати взагалі кількість політиків — не розбираючи чи то депутатів, чи міністрів. Які сприймаються, як привілейований клас.

Кадровий голод є. Лавка запасних на ключові посади, яким би довіряли в команді Зеленського, не велика.

Все залежить від налагодження роботи, уникнення внутрішніх суперечностей. Адже йдеться про різні профілі. Зробити це буде складно. Якщо не вдасться — робота обох галузей може паралізуватися.

Могло не вистачати компетентних людей, яким довіряють. Або ж міністр Милованов має своє бачення, як одночасно управляти двома галузями. Інше — Мінагрополітики могло просто піти "під ніж" скорочення.

Гончарук розуміє спілкування зі ЗМІ. З першого дня дав низку інтерв'ю. Катається Кабміном на електросамокаті. Із його заяв зрозуміло — налаштований технократично. Більше на результат, ніж на процес. Оцінювати діяльність рано. Повноцінного запуску уряду поки не було. Ще не ліквідували існуючі міністерства, не запустили новостворені. У найближчі місяць-два тільки побачимо формування порядку денного і стратегії.

Люди здатні дивувати. Гончарук — амбітний. Чи потяг здатен їхати по окреслених рейках буде видно за кілька місяців.

Для забезпечення стабільності. Обоє є перехідними персонами. Допоки нове команда увійде в курс справ, зможе перейняти досвід.

Аваков лишається гарантом стабільності у силовому блоці. У Зеленського не знайшли людини, яка б сіла за штурвал міністерства і гарантувала, що нічого не вийде з-під контролю. Плюс була лояльною до команди президента. З одного боку Авакову вдалося провести низку змін у МВС. З іншого — недореформував структуру. Створилась ситуація, коли ефективність роботи міністерства багато в чому пов'язана з персоною, яка сидить в кріслі очільника. Так і не побудували інституційної самоспроможності. Коли структура працює в автоматичному режимі, а не ручному керуванні.

Але напруження і скепсис щодо Авакова всередині владної команди лишається. Тому його відхід від посади — питання часу. Є й репутаційні ризики — Аваков сприймається, як політик старої генерації.

Якщо Маркоровій вдасться декілька місяців пересидіти без скандалів, проявити ефективність, яку сприймуть за успіх команди Зеленського, то вона може лишитися у політичній обоймі. Вона не є "токсичною" для президента.

На 4 із половиною. Він кращий, ніж можна було очікувати. Знялися страхи. Низка міністрів мають досвід і розуміння роботи у державному апараті. Кількість тих, кого б суспільство сприймало одіозними, зведено до мінімуму. Загалом цей уряд зі стартовими позиціями виглядає одним із найкращих за історію.

Коли буде чітке поле завдань і відповідальності. Уряд Гончарука може отримати небувалу незалежність. Але все таки залишиться модель президентського патронату за Кабміном. Поле власної політичної гри для прем'єр-міністра лишається дуже маленьким. Тому вибудовується ієрархічна вертикаль, в якій президент стоятиме вище за прем'єр-міністра.

Приходом у Верховну Раду монобільшості "Слуги народу" президента Володимира Зеленського хакнулася існуюча політична система. Вона виявилася не готовою до такого розвитку подій. Коли звикли до важелів і стримувань, є більше ніж дві команди, жодна з яких не може взяти більшість. Запобіжників не створили. Відтак правила української політики переписалися.

На найближчий час парламент буде майже тотально залежний від президента. З часом ця залежність буде падати, але все одно лишатиметься високою. Зв'язок може розірватися якщо монобільшість розпадеться, не матиме достатньо голосів, щоб ухвалювати закони. Або якщо трапиться внутрішній розкол у найближчому колі Зеленського. Тоді всередині команди виокремляться групи, які конкуруватимуть і всередині парламенту.

На жаль, український парламентаризм за всі роки Незалежності так і не став сильним суб'єктом. У таких умовах казати, що сьогоднішня Верховна Рада менш парламентариська ніж минулі, складно. Скоріше маємо ту саму низьку якість парламентаризму, тільки у профіль.

Наш парламент пригадував, що він дійсно є парламентом тільки в кризових ситуаціях. Коли вимовляв волю суспільства, яке протестувало на вулицях під час революцій. Тоді парламент повертав собі високий статус. У решті ситуацій лишався порочним - із кишеньковими опозиціями, олігархічними фракціями і групами, корупційними домовленостями.

Посадки будуть 100%. Як і кримінальні провадження щодо знакових політичних фігур. На це є політична воля. До того ж із цим пов'язана суспільна підтримка команди Зеленського. Важливо, щоб це відбувалося у правовому полі. А ціллю не виправдовували засоби.

Ситуація з Антикорупційним судом не є такою однозначною. Тисячі справ зі старих судів впадуть йому на голову. Що може паралізувати його діяльність, можливість розгляду нових справ, а відповідно притягнення до відповідальності.