Ювілейний саміт Альянсу підвів риску під 75 роками і - заклав орієнтири на майбутнє. Можливо, вперше за існування НАТО те, що обговорювалося під час зустрічі лідерів країн–членів та спостерігачів у Вашингтоні 9-11 липня, викликало миттєву реакцію у різних куточках світу. Чому - розказує Gazetа.ua.
Над регіоналізацією
Північно-Атлантичний альянс завжди позиціонувався як структура, вища за регіональну. Без цього не зрозуміти результатів ювілейного саміту.
До припинення існування Організації Варшавського договору (ОВД) у 1991 році була умовна двоїстість: Альянс на Заході та Варшавський договір на Сході. Цікаво, що Варшавський договір якраз і виник у відповідь на небажання НАТО приймати СРСР. ОВД об'єднувала, крім СРСР, Польщу, Румунію, Албанію, Угорщину, Болгарію, Чехословаччину та НДР. Це не заважало обидвом військово-політичним блокам активно діяти за межами Європейського континенту, але точково.
Нині, через більш ніж тридцять років з часу припинення діяльності ОВД, військово-політична турбулентність цілком може бути наслідком того, що НАТО не достатньо швидко відповіло на поточні ризики.
Принаймні, такі думки неофіційно лунали у кулуарах саміту НАТО у Вашингтоні 9-11 липня 2024 року. Ювілей - 75 років заснування Альянсу - став чудовою нагодою поставити питання, яким і для чого існуватиме НАТО надалі.
Відразу на всіх напрямках
Навіть за першими рішеннями саміту зрозуміло, що на Альянс чекає суттєва трансформація. Основна мета - вийти за звичні для НАТО регіональні рамки.
По-перше, зростуть видатки країн-членів на спільну оборону, сюди входить зміцнення східного флангу (європейські бази на кордоні з Україною) та гарантоване фінансування оборони нашої країни (40 мільярдів євро на 2025 рік).
По-друге, Альянс починає потужно діяти відразу на кількох напрямках. Зокрема, це Китай, Індо-Тихоокеанський регіон та Азія. З огляду на це стають зрозумілішими більші відрахування у загальний фонд НАТО.
"Традиційно НАТО було зосереджене на євроатлантичному регіоні. Із запізненням Альянс усвідомив важливість Індо-Тихоокеанського регіону. Китай нині є головною фігурою у сенсі зростаючого виклику світовому міжнародному порядку, заснованому на правилах", - вважає старший аналітик Австралійського інституту стратегічної політики Малкольм Девіс. Цей регіон економічно життєво важливий не лише для НАТО, а й для всього світу, наголошує професор, старший науковий співробітник Центру стратегії та безпеки імені Скоукрофта Рьо Хіната-Ямагуті. "Це розширення - не останнє", - припускає він.
НАТО було засноване для безпеки у Західній Європі, потім фокус змістився на захист усієї Європи, нагадав доцент Сінгапурського університету Рубен Вонг, нині він опікується вже й Індо-Тихоокеанським регіоном. На його думку, "розширення військово-політичного блоку без явної військової загрози не може не викликати настороженості у країн".
Невідворотній шлях - хисткий місток
На перспективний розвиток Альянс відкриває два нових представництва: в Україні та в Аммані (Йорданське Хашимітське королівство, Північна Африка). У Північній Африці НАТО офіційно матиме представництво вперше у своїй історії, але після тридцятирічної співпраці з Йорданією, котра, на думку Альянсу, там є "маячком стабільності".
Щодо України, то у Києві Високопоставлений цивільний представник НАТО координуватиме зусилля по обороні.
Формулювання підсумкового комюніке саміту по Україні не стало сюрпризом: країни-члени погодили "незворотній шлях" без конкретних дат.
"Не пропонувати членство Україні - це втрачена можливість, - вважає старший науковий співробітник по європейській безпеці Королівського об'єднаного інституту оборонних досліджень Ед Арнольд. - У нас немає часу, а будь-хто може розвернути курс України, оскільки формулювання цього саміту не мають юридичної сили".
Утім, офіційному Києву залишається втішатися цим. "Це сильний сигнал про членство, - заявила віце-прем'єрка Ольга Стефанішина. - Більше того, це чіткий сигнал Росії про майбутнє України".
Міністр оборони України Рустем Умєров більш відвертий: "Нерішучість із наданням нам зброї, дозволів та скасуванням заборон, - віднімає час. Час дуже важливий, але ми можемо і здатні це зробити (перемогти Росію на полі бою, - Gazeta.ua)".
Новий "гарячий слід"
Отже, у Києві формулювання комюніке нікого не збурили. Але вони викликали бурю на іншому кінці світу - у Китаї. Нагадаємо, НАТО звернуло увагу на допомогу КНР країні-агресорці як на вирішальний чинник продовження війни в Україні. "Це збільшує загрозу Росії для своїх сусідів та євроатлантичної безпеки", - говориться у документі. 32 країни-члени НАТО закликають Китай припинити підтримувати Росію матеріально та політично.
У відповідь представник КНР у Європі Лінь Цзянь у четвер, 11 липня, заявив, що Альянс "плямує його країну сфабрикованою дезінформацією". Натомість закликав не втручатися у справи Азіатсько-Тихоокеанського регіону, бо НАТО, мовляв, забезпечує собі безпеку за рахунок інших.
Активізація китайського напрямку в риториці НАТО відбулася на тлі побіжних висловлювань по арабо-ізраїльському конфлікту. Сектор Гази, Ізраїль, Ліван та Сирію у Вашингтоні майже не згадували.
Але у четвер, 11 липня, актуалізувався трек Віктора Орбана - невгамовний угорський прем'єр зустрівся з екс-президентом Дональдом Трампом. За кілька годин до того Трамп на передвиборчому заході розкритикував чинну владу США за надмірні видатки до Альянсу, який навряд чи здатен захистити Сполучені Штати у разі загрози.
Засів на майбутнє
Тим часом, президент Володимир Зеленський побував у Конгресі США, де зустрівся зі спікером Палати представників Майком Джонсоном, з лідером демократів Сенату Чаком Шумером та лідером республіканців Сенату Мітчем МакКоннеллом. Говорив про ситуації на полі бою та про необхідність зняти заборону на дальність застосування західної, зокрема, американської, зброї. Джонсон висловився "за". Таким чином, двопартійна підтримка Україні продемонстрована на вищому рівні.
І це добра підстраховка, бо, за деякими джерелами, лідери країн-членів НАТО у кулуарах висловлювали занепокоєння тим, чи здатен Джо Байден керувати США вже нині. Згодом це підтвердив і Майк Джонсон, але зауважив, що то були приватні розмови. Отже, Зеленський не даремно побував у Конгресі США.
(Не) могло бути краще
В Україні сухий підсумок ювілейного саміту НАТО оцінюють як часткову перемогу офіційного Києва. Розширення Альянсу очевидне, разом із тим, підхід до російської війни в Україні може набути нових нюансів. Нині ж позицію НАТО можна назвати політично чіткою, але військово - невизначеною.
Оскільки навіть обіцяні системи ППО та літаки кардинально не вплинуть на ситуацію на полі бою, розповів Gazeta.ua політичний аналітик Олександр Кондратенко.
"Особливо після 8 липня 2024 року ми розуміємо, що цього недостатньо, завдання не вирішується. На додачу, формулювання комюніке саміту про "незворотній шлях" дуже розмите. "Незворотній" шлях може бути і 30 років, і 50 років. Враховуючи, що НАТО - колективний орган, взагалі може бути шлях самурая - "є лише шлях". Отже, літаки та зброя - єдиний плюс, але всі розмови про кошти, про довгострокову підтримку є лише концепцією стримування. Для перемоги цього недостатньо. Сума у 40 мільядрів євро, яку нам погодили на 2025 рік, не дає можливості наростити військову міць України. Це лише латання дірок. Складно прогнозувати, чи вистачить нам цих 40 мільярдів на наступний рік", - наголосив експерт.
Олександр Кондратенко не виключає, що у непублічній площині нам дали "добро" на удари по території РФ по законних цілях, але не всі країни-члени НАТО.
Гіркі аргументи
Насправді "незворотній шлях" є досягненням, бо Байден був категорично проти, але після російського обстрілу 8 липня вимушений був погодитися, -зазначив голова громадської організації "Україна в НАТО" Юрій Романюк. "Ми розуміли, що запрошення на вступ не буде, а у всьому іншому, щодо фінансової допомоги, то всі сторони ратифікували угоди про виділення коштів", - зазначив він.
Як суттєвий позитив він оцінив новий Центр командування у Вісбадені, у тому числі, як запобіжник на випадок перемоги на президентських виборах Дональда Трампа. Приділено увагу і ППО, "будуть ще десятки, якщо не сотні, систем ППО", наголосив він. Особливо позитивно для України визнання Альянсом ролі Китаю у війні в Росії.
Нову базу у німецькому Вісбадені може очолити Столтенберг, припускає кандидат політичних наук Олексій Буряченко, а сам Альянс нині балансує між тим, щоби трансформуватися на фундамент європейської армії, чи змінити де факто роль США, що дозволить Вашингтону вивільнити кошти для реагування на найзначніші загрози для Альянсу. У такому разі, за версією експерта, США зосередяться на безпеці Азійсько-Тихоокеанського регіону.
"І третій варіант - США перезавантажують свій статус світового лідера і тоді потрібно буде дивитися, чи готові вони включатися у світові процеси та чи є у них на це ресурс", - наголосив Олексій Буряченко у коментарі Gazeta.ua.
Отже, значення саміту виходить далеко за межі Європейського континенту. Тому, коли в Україні говорять про членство в НАТО, потрібно розуміти, куди рухається Альянс і які при цьому цілі нашої країни. Однозначно те, що "нині у нас найближча точка зближення з НАТО за всю новітню історію України", - зазначив Олексій Буряченко.
3 
8759
Коментарі