Нардеп готовий поскаржитися в Генпрокуратуру через велосипедистів

Заборона їздити на велосипеді поблизу будівлі Верховної Ради є незаконною.

Про це в коментарі Gazeta.ua сказав депутат від "Батьківщини" Олександр Бригинець.

"Бо це невід'ємна частина тротуару. Якщо Верховна Рада хоче відгородитися від громадян, то має поставити паркан не між тротуаром та дорогою, а між тротуаром та своєю територією. Це ненормально, коли в центрі міста частина тротуару та площі забрана у громади", - зауважив він.

Нардеп звернув увагу на те, що жодна державна споруда, включаючи Кабмін та Київську міську адміністрацію, не захопила для себе тротуар.

"Він залишається для громадськості. Таким чином люди можуть пройти повз ці споруди, в тому числі Адміністрацію президента. Але не можуть цього зробити біля Верховної Ради. Це треба виправити", - зазначив Бригинець.

Бригинець звернувся до спікера Володимира Рибака із проханням дозволити парковку велосипеда у дворі Верховної Ради.

"Двір порожній. Яка проблема поставити там мій велосипед? Мені сказали, що двір парламенту - це режимна територія, яка призначена для паркування автомобілів керівництва Верховної Ради - членів президії, голів комітетів, фракцій. А я є звичайним рядовим депутатом. Тому мені було відмовлено. Правда, не сказали, що я туди не можу в'їжджати", - наголосив політик.

Парламентар нагадав, що міліція не дає громадянам пройти тротуаром біля Верховної Ради, якщо в них немає перепусток.

"Насправді йдеться про обмеження прав не тільки велосипедистів, а й будь-яких інших громадян. Мене пускають на територію виключно по посвідченню. Я з цього приводу не звертався зі скаргами до керівництва Верховної Ради, бо жоден із виборців мене про це не просив", - пояснив він.

Бригинець пообіцяв, що якщо Асоціація велосипедистів звернеться до нього, аби дозволили проїзд велосипедів по тротуару біля парламенту, то він направить відповідні листи не лише до керівництву Верховної Ради, а й Генпрокуратурі.

Вінничанин Ігор Бадрак займається пошиттям взуття на замовлення.

"Через потреби сім'ї нещодавно довелось відкрити власну майстерню. За сировиною їжджу на базу в Житомир, де скуповуюсь за оптовими цінами. У середньому на матеріали для пари потрібно витратити 200-300 гривень. Через обов'язкову послідовність виконання робіт займає 3-4 дні: зшите взуття затягується на колодку, потім добу має постояти. Після приклеювання підошви треба стільки ж чекати і лише тоді вже устілки і все інше", - зазначив він.

Обладнання допомагає знайти така проста річ як інтернет.

"Для початку потрібно мати верстак, швейну рукавну машину для вставки застібок, станок для розтяжки. Частину необхідних станків виробляють у Світловодську. Ціна на один і той же станок може бути від 200 до 2000 грн. В середньому затрати на обладнання складають 50 тис. грн. Чекати, що виручка буде відразу не можна. Треба побудувати відносини з клієнтами, зробити рекламу через оголошення, інтернет, однак найкращою рекламою буде те, що розкаже сусід сусідові, а на це потрібен час. Окупність затрат десь півроку," - поділився Бадрак.

Середня ціна за пару взуття на замовлення становить 500 грн. Покупці отримують гарантію на 4 сезони. Якщо виникають якісь проблеми, незалежно від того з чиєї вини, ремонт виконується безкоштовно.

"Наші клієнти це люди з нестандартними розмірами ноги, - пояснює Бадрак. - Найбільші чоловічі черевики шив 47 розміру. Найменше жіноче - 32 см. Такі люди знаходять точки, де шиють своє взуття постійно, тому це особливі клієнти. За місяць буває до 5 замовлень", - розповів Бадрак.

Вінничанка Лариса Крот також шиє взуття на замовлення.

"Років 5 тому до нас звернувся із якоїсь вінницької військової частини прапорщик, солдату не могли підібрати берці, бо він мав велику ногу. Коли хлопчина прийшов на обмірку, то в двері він заходив згинаючись. Розмір ноги дуже великий. Я спеціально їздила до Києва, шукала колодку та підошву і так пошили йому індивідуально чоботи. Для артистів театру шию оригінальні чоботи на замовлення. До вистави про Софію Потоцьку зробили вишукані чоловічі ботфорти в стилі того часу. Цілий рік довелось працювати над взуттям для танцювального колективу "Степ-компанія". В них була постановка, де поєднано і степ, і пластику, тому вимоги до взуття були особливими. Коли вони відразу після виступу в Німеччині, зателефонували і повідомили, що вони стали чемпіонами світу, то я відчула особливу гордість за свою роботу", - сказала жінка.