Треба думати про те, що і як буде після Зеленського

Запроваджені Державним департаментом США санкції мають передусім символічне значення. Це заборона на в'їзд Коломойському і членам його родини до США. Такі санкції є пробними. Це сигнал, передусім – для керівництва України. Їх запровадили для того, щоб спонукати Зеленського до певних дій, зокрема, спрямованих на усунення Коломойського від впливу на владу. Зараз Вашингтон дуже уважно буде стежити за тим, як Зеленський сприйме це послання. Чи вдасться він до певних заходів стосовно Коломойського та його оточення? Чи робитиме щось Зеленський, щоб позбавити Коломойського важелів впливу? Чи навпаки – нічого не буде робити. Це такий собі держдепівський тест для Зеленського.

Це абсолютно корисний захід з боку США. Ми розуміємо, на скільки впливовішим став Коломойський після обрання Зеленського президентом. Олігарх тріумфував тоді, наче це його особисто обрали на посаду. Якщо Зеленський правильно зрозуміє сигнал зі США, то почне робити якісь кроки у цьому напрямку. Якщо не робитиме нічого – то остаточно розпишеться у тому, що він не збирається нічого змінювати, розчарує своїх виборців і Сполучені Штати. Такі дії з боку Вашингтону сприяють визначеності. Вона потрібна для пришвидшення змін в Україні. Україна або повинна побачити, що Зеленський ще зможе, або ми маємо вже починати думати про те, хто, що і як буде після Зеленського. Ми знаходимося у такому становищі, коли у нас немає часу на роздуми.

Банкова, яка зараз очікує на діалог з Байденом, повинна правильно прочитати сигнали та почати діяти конструктивно. І щоб продемонструвати здатність до змін, і щоб перегорнути сторінку Трампа у двосторонніх відносинах, в тому числі. Важливі для США питання добре відомі. Санкціями проти Коломойського нова команда Білого дому хотіла підштовхнути Зеленського до швидшої реалізації й інших невиконаних завдань. Це і судова реформа, і проблемне оточення президента, яке підозрюють у співпраці з Росією, і питання реформи силових відомств, й інші дратівливі пункти. Якщо "судова реформа" буде відбуватися в нинішньому жалюгідному вигляді, в оточенні Зеленського залишиться Єрмак, Демченко, Татаров, якщо вплив Портнова на слідчі органи й надалі буде таким великим, то США зрозуміють, що Зеленський не почув їх. Байден зараз визначається щодо Зеленського. Адміністрація президента США спостерігає, чи достатньо у нього політичної волі, чи він і справді є простим заручником обставин. Зараз йому дали час, щоб він показав свою налаштованість і спроможність. Саме від поведінки Володимира Зеленського залежатимуть його подальші комунікації з президентом Америки. Звичайно ж, за позитивного розгортання цієї історії у виграші передусім буде Україна, оскільки нашому президенту доведеться піти на серйозні перетворення. Вони будуть позитивно сприйняті і українським суспільством.

Зробити це не так просто. Зеленський має для себе вирішити: як саме він хотів би закінчити своє президентство. Як людина, яка хоч через помилки, але намагалася, а можливо й досягла. Або як людина, яку випадково викинуло на посаду, де одразу прийшла забронзовілість і типова спритність високопоставленого корупціонера.

Величезна підтримка на виборах має своїм ризиком дуже болісну поразку. Сліпе зачарування людей може обернутися сліпою ненавистю. Зеленського обирали як особливого, позасистемного політика. Від нього чекали дива. Поки цього не сталося. Але у президента ще є шанс здивувати Україну і світ. Зрештою, серія рішень РНБО про це свідчить. Однак, це лише початок непростої дороги. Олігархи володіють ресурсами, вкоренилися в систему державного управління і контролюють медіа. У цій боротьбі доведеться йти на певні втрати, зокрема й репутаційні. Бо олігархи через підконтрольні ЗМІ чинитимуть колосальний тиск. У них може бути й компромат на Зеленського. Така боротьба – це ва-банк. Її треба вести дуже грамотно і показати рішучість. Однозначно необхідно остаточно вичавити російські впливи на стратегічні галузі та економіку загалом. Це для початку. Олігархам, які демонструватимуть готовність піти на мирову в новій неолігархічній реальності, треба буде дати можливість для відступу, але обов'язково з користю для держави і суспільства. Великий капітал повинен прибрати руки від політики і почати працювати на Україну, а не на офшори. Це повинна бути ціла стратегія.

У короткостроковій перспективі Зеленський у тотальній війні з Коломойським нестиме певні втрати. Без цього ніяк. Тому що "1+1" - це серйозний ресурс, значною мірою завдяки йому Зеленський став президентом. Олігарх контролює якусь кількість фракції "Слуга народу" та ще одну депутатську групу. Але якщо боротьба проти Коломойського буде мати системний характер, то у стратегічній перспективі є серйозні шанси на успіх. Президент повинен вибирати. Це гамбіт - пожертвувати на початкових етапах заради результату у майбутньому.

Санкції можуть застосувати, якщо доведуть його шкідливу взаємодію з Росією на шкоду національній безпеці України. Невідомо, чи є підстави підозрювати в цьому Коломойського. Якщо не мав протизаконних оборудок з Росією, то це не про санкції, а про інші заходи. Наприклад, усунення маріонеток олігарха з державних посад і підприємств.

Санкції щодо Медведчука й оточення були запроваджені саме через незаконні оборудки і відносини з Росією та окупаційними адміністраціями. Обмежувальні заходи щодо Коломойського напевно мали б відбуватися за зовсім іншою процедурою. І ці заходи можуть бути не такими швидкими, як у випадку з Медведчуком.

Одним рішенням усунути вплив Коломойського на державні інституції, надра чи стратегічні підприємства не можна, має бути системна кампанія. Це залежить від того, чи зможе Зеленський заручитися підтримкою слідчих органів і судової системи, адже Коломойський через таких давніх партнерів, як Портнов, може впливати на діяльність Офісу генпрокурора, ДБР, суддів. І тут ми повертаємося до початку нашої розмови про необхідність реформи судів, наведення ладу в ОГПУ і ДБР. Все це працюватиме лише в комплексі. Почавши наступ на Медведчука і його імперію, а також анонсувавши похід проти інших олігархів, Володимир Зеленський увійшов в протистояння, з якого немає простого виходу. Переможцем залишиться хтось один. Або той, хто почав наступ і продовжить його розвивати, або сили реваншу, які знищать президента, якщо він хоч на мить засумнівається. Підтримка українського народу та США повинні додати йому впевненості.