З 23 січня на Майдані з"явилася "Жіноча сотня". Це не військове утворення, а жіноча група, яка займається мирним спротивом і освітніми заходами. Уже проведено: майстер-клас по самозахисту для жінок, лекція про історію жіночого руху, кінопоказ про продуктивну і репродуктивну роботу жінки, марш протестуючих жінок. Про "Жіночу сотню" Gazeta.ua розповідає одна із її координаторок 30-річна журналістка Ніна Потарська.
Кому в голову прийшла в голову ідея створення "сотні"?
-Ми сиділи з десятком дівчат на кухні Євромайдану 23-го січня і розмовляли про те, що нас не пускають на барикади. Причому там були дівчата, які 19-20 січня активно брали участь у бойових діях. Виходило так, що ось така дівчина носить каски, потім уже передає бруківку, а ось уже стоїть із щитами, намагається кудись перебігати. А під ранок стає ясно, що вона веде людей у бій. Тобто дівчина була на Грушевського, по ній кілька разів попадали гумовими кулями, а потім їй кажуть: "Жінок і дітей не пускати". Одна із учасниць бойових дій ще в Афганістані, зараз журналістка, підійшла до барикад взяти коментар. Її не пропустили. Вона і каже: "Я була на війні. А ви мені кажете, що це небезпечно. А ви, вибачте, хто? І чому забороняєте?" І отак ми розмовляємо і жартома хтось запропонував: "Давайте створимо Жіночу сотню". І я написала про це у Фейсбук. За ніч я отримала шквал коментарів і повідомлень від бажаючих долучитися. Стало зрозуміло, що "сотню" треба створювати.
Може, це у вас заговорила образа на чоловіків?
- І образа, і відчуття того, що жінок вважають слабшими. Хоча насправді чоловіки не завжди сильніші навіть фізично. Я бачила, як на Грушевского пускали 15-річних хлопців, фактично дітей, які не здатні себе оборонити. Але він – хлопець і все. А нас затримують, бо є команда. Хоча вона насправді тупа. Для чого ця дискримінація? Дуже мене вразив чийсь виступ на Майдані із сцени: "Дякуємо вам, жінки, берегині ви наші. Посміхайтеся чоловікам. Вони перенавантажені. Їм треба зробити приємне, їх треба розслабити". Схоже на запрошення до ескорт-сервісу. Це звернення було дуже принизливим. Жінки ж на Майдані були і в медичній варті, наприклад, і заслуговують і подяки, і пошани. Ми з подругою-адвокаткою, яка займається справами затриманих, пішли на Автомайдан. Нам відразу: "Ви непотрібні, і преса не потрібна, бо вона нічого не вирішує. Ідіть краще мити підлогу і робити бутерброди. Зараз це буде більш корисно". Ну хіба не це образливо і принизливо?
Гаразд, вирішили створити "сотню". Комусь же треба її очолити?
- Не обов"язково. Я всіх координую. Але це не лідерська позиція. Кожна з нас може представляти "сотню" і долучатися до заходів: освітних і тренінгів самооборони. Долучитися можуть всі, хто хоче, може бути корисним. Сайт зараз модерують 15 дівчат. Вони відповідають на питання, пишуть новини. Нема однієї людини, яка точно знає, як треба робити.
Яка головна функція "Жіночої сотні"?
-Ми хочемо на рівні із чоловіками вкладатися у протест та революцію. Тому ми вірішили проводити різні заходи у рамках "Жіночої сотні", аби говорити про дискримінацію, показувати різних жінок у різних активностях, на баррикадах, у судах, на телебаченні. Ми збираємося раз на кілька днів, плануємо, коли будуть тренінги із фізичної самооборони. Жінка може себе захистити не гірше, ніж чоловік, маючи навички. Також у нас є перегляд фільмів про жіночі страйки чи участь жінок у війнах. Думаємо, як допомогти поза Майданом. Наприклад, спостереження в судах треба налагодити. Преса ходить тільки на "зірок", і люди залишаються без підтримки в суді. А преса має бути, щоб хоча б подивитися, як поводиться суддя. Також ми координуємося із іншими ініціативними групами Майдану. От звернулася якась жінка: " В мене є 2-3 години на день і я хочу щось робити". Ага, ми дивимося, де наразі є потреба у людях. Наприклад, у варті лікарень.
Що треба, щоб вас сприймали серйозно?
-Треба прийти до Парубія ( Андрій Парубій – комендат Майдану) принести список і сказати, що ми реєструємося. Він повідомив, що не проти. Це робиться за годину. Тоді вже важко буде нас кудись не пустити.
У "сотні" має бути 100 осіб?
- Не обов"язково, достатньо кількох десятків. А може бути і півтори сотні. Ми ще не знаємо, скільки у наших лавах жінок. Ще їх ніхто не записував. Але події швидко розвиваються, і скоро все буде структуризовано.
"Фемен" теж виступали за права жінок. Між вами є різниця, окрім оголювання?
- У нас мало жіночих організацій, які займаються відстоюванням рівності позиції чоловіка і жінки. Тому всі ініціативи мають підтримувати одна одну. "Фемен" змусили виїхати з України. Але і вони, і ми хочемо привернути увагу до дискримінації жінок. За законом ми всі рівні. Але можна глянути на представництво жінок, наприклад, у міністерствах. Там їх працює купа, а очолюють міністерства переважно чоловіки. Коли були слухання на тему квот у Верховну Раду, виникло питання: а де взяти 30% жінок, готових до роботи в парламенті? А питання: де візьметься 70% чоловіків? – не виникло. Потім: у чоловіків часто зарплата за ту саму роботу вища на 30-40%. Чому? Або у вакансіях, які не потребують статевих ознак, вказують, що на керівну посаду потрібний чоловік. Чому не може бути жінка? Що такого допомагає чоловікові краще виконувати роботу ? Геніталії?
Майдан підійняв тему дискримінації. Але ж він буває не щодня. Де вона ще є, окрім роботи?
-Де завгодно. Я сама керую автівкою. Коли їду на СТО, це жах. Починають розказувати, що я нічого не розумію, хоча я 10 років за кермом і знаю, з чого складається машина. Виписують рахунки за те, чого не робили. Бо існує думка: жінка дурня лялька. Хай ото йде на кухню і робить бутерброди.
Які справи із приміщеннями для ваших тренінгів? Де вам зустрічатися?
-Ми оголосили на сайт про пошук приміщень. І відразу відгукнулося кілька людей. Ми можемо займатися в спортклубі, нам дають в розпорядження зали різні організації після робочого дня. Дивує, як багато в нас тренерів і волонтерів, готових вкладатися. Олена Шевченко – майстер спорту із самбо провела тренінг із фізичного самозахисту.
Чомусь можна навчитися за один раз, чи треба відвідати хоча б 5 занять?
- Найважливіше – подолати психологічний бар"єр. Жінка звикла, що вона слабша. Коли небезпека, гнеться, боїться і нічого не робить. Як показує практика, активні дії під час зґвалтування чи нападу, дезорієнтують нападника. У мене є знайома, яка живе на Троєщині, з нею постійно трапляються пригоди. І вона відразу щось кидає в обличчя нападника, чи б"є його в болючу точку. І завжди це спонтанні дії, які її виручають. Чула про одну жінку із Кривого Рогу, яку забрали міліціонери за зв"язок із своїм Майданом. Під час допиту міліціонер каже: "А чого возитися з цією сукою?", - і почав розстібати штани. Вона повільно зняла светер: "Давно хотіла поиметь мента". Він відразу відступив. А потім з"ясувалося, що інших дівчат ґвалтували або били, бо вони злякалися.
На тренінгу показали основні прийоми із захватами, показали, в які точки можна вдарити нападника. Виявляється, не можна бити кулаком із затиснутим всередині пальцем, бо він зламається. Бити краще в кадик, сонячне склепіння, пах, по суглобах. Але ми не закликаємо до бойових дій. Це тільки самооборона. Також у нас є освітній блок, як поводитися, коли затримає міліція, як одягатися, як не "спалитися" на виході, що робити, коли вибухає граната тощо. Також розказують про те, що краще не носити з собою ніж, газовий балончик чи пістолет, якщо не вмієш ним користуватися. Краще вже нічого не брати.
Чи буде потреба у "Жіночій сотні", коли закінчиться Майдан?
-Ми знаємо цих жінок, хто заважатиме робити інші ініціативи? Наприклад, влітку тиждень жіночого кіно, чи марш 8-го березня? Ідеї виникають постійно.
Чи зможе "Жіноча сотня" у разі потреби виставити своїх бійців і хто це буде?
- Ми не закликаємо до бойових дій чи протидіяти міліції. Наша справа - захист жінок. Але якщо вникнуть умови, коли Майдан потребуватиме, жінки, ті , які вже були у бою, зможуть надати допомогу. Такі собі "солдати Джейн". В них є досвід та й більшість жінок, які до нас записуються, вже мають якусь спортивну підготовку.
1 
8759