2 квітня опозиція провела під стінами Верховної Ради мітинг проти непризначення народними депутатами дати виборів у Києві. Однак, не зважаючи на широку рекламу цієї акції, людей зібралося не багато.
На думку блогера Романа Шрайка, кияни поки не відчули, що їм дійсно потрібен мер і Київрада, саме тому масово на акцію не вийшли. Про це він сказав в інтерв'ю Gazeta.ua.
Чому акція не вийшла такою масовою?
- Звісно, межі досконалості організації бути не може. Але ми не можемо сказати, що оголошення про акцію не було. В Інтернеті інформація була, окремі люди, не пов'язані з опозицією, роздавали листівки, були оголошення і по радіо. Тобто, інформація була. Зрозуміло, що не до кожного киянина достукалися.
Але все рівно, варто нагадати, що на наших очах останні тижні також були і мітинги у західних областях. І в тих же Чернівцях, Вінниці чи Тернополі людей приходило не менше, ніж було у Києві. Хоча там теж тоді був робочий день, а населення там в рази менше, ніж проживає у Києві. Та й не можна сказати, що на тих мітингах була якась супер ідея, яка спонукала людей прийти.
Тобто, це не свідомість киян?
- Так, ми можемо говорити, що киян поки влаштовує така ситуація, яка є в країні. Їх це не зачіпає, вони не відчувають необхідності у тому, щоби в Києві був мер і була Київрада. На жаль, поки це говорить саме про це. Адже людей на акції могло бути в 5 разів більше.
На Вашу думку, кияни дозріють до того, щоби більш активно проявляти свою позицію?
- Хочеться в це вірити. Я футбольний вболівальників і можу сказати, що у тих же обласних центрах, де в 10 разів менше мешканців, часто приходило вболівальників на матчі своїх команд стільки ж, скільки на матчі "Динамо".
Тобто, це такий столичний ефект. У киян, може, настільки різноманітне життя, що у них є заняття і кращі, ніж ходити на такі акції.
Які можна зробити висновки, щоби у майбутньому такі акції були більш масовими?
- Я вважаю, що у нас все рівно іншого виходу немає - рано чи пізно цю владу потрібно буде прибирати саме за допомогою масових мітингів. Адже вона розуміє тільки силу . Тому жодних вільних виборів чи якогось іншого демократичного сценарію не відбудеться. Чим далі, тим все більше до себе перебираються всі важелі, тобто, ці важелі вже, фактично, опинилися в одних руках. Законодавчі речі зараз проводяться взагалі якісь дикі. Наприклад, той же закон про референдумі, який може взагалі оголосити Януковича вічним. І жодних юридичних способів протидії цьому не має.
Тому рано чи пізно наше суспільство стане перед вибором: чи ми виходимо, висловлюємо свою точку зору, і виходимо не 5 чи 10 тисячами, а 50-100, і зупиняємо цей брєд, або ми скочуємося до стану абсолютного бидла.
Є думка, що людям, аби вийти, потрібен лідер. Ви згодні з цим?
- На жаль, Янукович теж розділяє цю думку. Саме тому Тимошенко і Луценко сидять в тюрмі. Якщо з'явиться якийсь ще явний лідер, не опозиційний сувереніат, який є зараз, а хтось із них явно виділиться, то не факт, що він теж там (за гратами) не опиниться.
Однак, чи буде лідер, чи не буде, я вважаю, що наше суспільство має вже зробити певний крок, якщо ми хочемо вижити як суспільство, стати нормальними громадянами, рухатися до якихось європейського розуміння взаємовідносин. Ми маємо зробити крок, і від шанування лідерів переходити до шанування якихось принципів та ідей.
Лідер може не з'явитися, але це не значить, що ми маємо покірно чекати і прийняти таке життя.
3 
8759
Коментарі
193