"Моє місце — у Верховній Раді"

 

Інтерв"ю з обраним народним депутатом від Блоку Юлії Тимошенко Сергієм Терьохіним, 44 роки, відкладали на тиждень. 17 жовтня він зламав руку.

З цієї ж причини під час зустрічі Терьохін категорично відмовляється фотографуватися.

Вам пророкують посаду міністра економіки. Ви до цього готові?

— Дев"ять років я працював у Верховній Раді. Здається, непогано. А останні два роки відчуваю, що мій коефіцієнт корисної дії низький. Думаю, моє місце в парламенті.

Хто ж тоді буде від БЮТу міністром економіки?

— У нас є багато розумних молодих людей. Давайте будемо позбуватися отаких старих, як я, — сміється. — Я дуже хотів би, щоб прийшли "нові люди".

Отже, це міністерство очолить маловідома людина?

— Ми не проводили ще дискусії з цього приводу. Спочатку  вибори мають бути визнаними, коаліція має відбутися.

Хіба БЮТ нині не проводить консультації щодо призначення міністрів?

— Проводить. Але все це неформально, неостаточно. І це правильно. Ми маємо доволі хиткий баланс у наступній Верховній Раді — 228 голосів.

А як у БЮТ узагалі відбуватиметься розподіл портфелів? Тимошенко та Турчинов визначатимуть?

— Головною відповідальною особою за те, що робиться в країні, є голова виконавчої влади — прем"єр-міністр. Якщо він очолює  правлячу партію, то має моральне й політичне право підбирати комфортних для себе людей.

Як боротиметеся з нинішньою високою інфляцією?

— А ніяк. Це не завдання уряду. Боротися з інфляцією має інший конституційний орган — Національний банк. Ми як уряд повинні забезпечувати випереджаюче інфляцію зростання доходів громадян. Це — головне завдання. А інфляція — це не наше.

Чому тоді БЮТ звинувачував уряд Януковича у високій інфляції?

— А тому, що вони її наробили.

Як ви за два роки збираєтеся віддати втрачені заощадження?

— Яка вам різниця? Віддамо, — розвалившись у кріслі, відповідає Терьохін. — До речі — а хто знає, скільки людей мають право отримати ці заощадження? Ніхто не знає. Бо зазвичай найбільші вклади в Ощадбанк робилися в кінці 1980-х. Люди на старість відкладали добавочку до пенсії. Так тих людей уже немає. Правда, є їхні спадкоємці. Відкладало тоді також активне трудове населення — ті люди зараз на пенсії. А хто знає, скільки вкладників українського Ощадбанку виїхали до Росії, Молдови, Білорусі? Або скільки приїхали сюди та перевели вклади з Росії в Україну на початку 1990-х? Тому перша справа — це зробити інвентаризацію вкладів. Визначити, скільки грошей з цих 131,4 мільярда має бути віддано людям.

Виплатимо всі наші зобов"язання в розмірі до 50 мільярдів гривень

Я не бачу великої загрози для фінансової стабільності, якщо ми за два роки виплатимо всі наші зобов"язання в розмірі, скажімо, до 50 мільярдів гривень. Думаю, можемо дозволити  витрачати на таку компенсацію близько 10–12 відсотків видаткової частини бюджету щорічно. Тобто ресурс є, тут проблеми не існує.  Питання — у стабільності споживчого ринку. Куди люди понесуть ці гроші? Якщо витрачати на ковбасу — то виникне проблема.

А можемо віддати й державними облігаціями. Але не так, я к було в другій половині дев"яностих. Оті компенсаційні сертифікати, які можна було тільки у приватизації використовувати. Це Єхануров вигадав, між іншим, привіт йому великий. Отже, то мають бути звичайні облігації.

А що люди з ними робитимуть?

— Зможуть продати.

Кому?

— Кому завгодно. Негайно виникне ринок. Ці облігації гарантовані бюджетом. Для будь-якої фінансової установи це чудовий ресурс. Для банку, для фінансового посередника. Це резерв. Не акція якогось заводу "Червона дуля", а стовідсотковий ресурс. Під який можна брати кредити, віддавати як заставу й так далі.

А щодо переведення армії на контракту основу з наступного року ви робили якісь розрахунки?

— Не ми — Гриценко.

Так він каже, що це можливо зробити лише з 2010 року.

— Я через вашу газету хочу передати йому привіт. Толя, привіт! — махає рукою. — Півроку тому він виходив із ініціативою відкупу від призову — мовляв, людина може заплатити гроші й не йти до армії.  Рік перебування строковика він оцінив у 30 тисяч гривень. Це витрати бюджету на його утримання. Це без малого 2 тисячі 800 гривень щомісячної заробітної плати для контрактника. Вийдіть на вулицю та запропонуйте: хто хоче 2800, плюс дах над головою, їжа й так далі? Але мають бути кращі умови проживання — як це робиться в Європі та Америці.

Друге питання — реклама. Для того, щоб люди добровільно пішли до армії, їх треба заохотити. Якось закликати. І тут виникає величезна проблема. Потрібні час і гроші. Давайте зробимо таким чином. Запропонуємо строковикам, які рік сидять у армії, залишитися ще на два роки на контрактних умовах. Але дайте їм зарплату, оці 2 тисячі 800 гривень, або дайте "підйомні".

Ми можемо знайти в два рази більше з бюджету на виплату зарплат, ніж є зараз. Для утримання армії на нинішньому рівні лише по заробітній платні треба десь у півтора разу більше — це десь чотири мільярди. А видаткова частина бюджету — понад 250 мільярдів гривень. Отож ми можемо собі це дозволити.

Як ви ставитеся до заяв президента щодо неможливості скасування призову з 1 січня 2008 року?

— Він самодостатня людина. Хай заявляє в межах своїх конституційних обов"язків, повноважень. 

×