Балотуватися до Верховної Ради мерів міст спонукають або розуміння власної неефективності, або бажання лобіювати інтереси свого регіону на вищому рівні.
Про це у інтерв'ю Gazeta.ua розповів політтехнолог Тарас Березовець.
За останніми підрахунками, мало не 30 мерів міст балотуються до Верховної Ради. Чим викликане таке явище на Вашу думку?
- Якщо це ефективний господарник і керівник міста, то я ставлюсь до цього негативно. Бо все таки Верховна Рада — це законодавці, тут трохи інша специфіка. І краще б ці мери продовжували керувати своїми містами. Через те, що відчувається чіткий брак — ефективних мерів в Україні не так вже й багато.
Але якщо вони балотуються — то це може бути пов'язано з тим, що вони неефективні мери. Їм стало зрозуміло, що другого шансу переобратися у них не буде і вони вирішили йти до парламенту.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Мер Керчі відкрито агітував за провладного кандидата
Кому це вигідно?
- З іншого боку, існує брак яскравих лідерів. Мери, як правило, знають територію краще, мають підтримку громадян і через партії самі зацікавлені, щоб залучати як умога більше регіональних лідерів. Це в їх інтересах. Бо мер мало того, що може сам обратися, він ще й підіймає рейтинг політичної сили у певному окрузі. Але, звичайно, залучити найбільше мерів на свою сторону вдається Партії регіонів.
Тобто балотування мерів може бути наказом "згори"?
- Як мінімум, це відбувається за погодженням з владою.
За чим мери йдуть у Верховну Раду?
- Вони не завжди здатні пролобіювати питання регіонального розвитку на своєму рівні. Все упирається у можливості глави адміністрації. У народного депутата можливостей все ж набагато більше - можливість заходити у потрібні кабінети. Плюс, виконавча влада дуже часто залежна від народних депутатів, наприклад, коли треба прийняти статтю бюджету окремої області чи підприємства. І тут, грубо кажучи, уже самі губернатори стоять і просять депутатів: "Будь ласка, підтримайте".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Експерти: у Кличка є чотири кандидати на посаду мера
Якщо в них є можливість, такі мери зазвичай намагаються зробити рокіровку і залишити після себе спадкоємця. Він стає мером, і далі вони працюють дуетом: колишній мер, як народний депутат, який буде лобіювати певні проекти в інтересах свого рідного міста, пам'ятаючи, що у нього через 5 років вибори і треба щось для рідного округу зробити, і новий.
Як цю ситуацію сприймають люди, котрі колись обирали таких кандидатів мерами, чи не зрада це?
- Є прецедент вкрай негативний, коли в 2006 році Микола Рудьковський балотувався по списках Соцпартії, і водночас обрався мером Чернігова. А потім подумав, і обрав на користь того, щоб бути народним депутатом, кинув усе і в Чернігові були дострокові вибори. Це вкрай негативно сприймається громадянами, коли обираються мерами, обіцяючи виконати певну програму, і закінчують уже в парламенті. Це в подальшому може потягти негативні наслідки. Тому з цієї точки зору це, звісно, дискусійне питання. У громади може бути мотивація провалити мера на виборах, якщо він дійсно хороший мер, щоб він залишився на своїй посаді і не пішов у депутати.
3 
8759
Коментарі
5