14 березня близько 10 ранку біля Соборної площі в Черкасах кілька сотень одягнених у камуфляж чоловіків беруться за руки. Півколом оточують вхід до міської ради. Це колишні воїни-афганці, які з'їхалися з багатьох областей України.
Вони вимагають зустрічі з міським головою 44-річним Сергієм Одаричем. 23 лютого Сергій Олегович сказав, що не вважає учасників збройних конфліктів за межами колишнього СРСР захисниками Вітчизни.
Рівно о 10.00 делегація піднімається в кабінет міського голови.
"Якщо ви мужчина, виходьте до людей, – переконують мера. – Ми гарантуємо вам безпеку й дамо слово для виступу. Мер одягається і йде".
Більшість ораторів кажуть Одаричу "ти". Він слухає мовчки, зовні ніяк не реагує. На завершення просить слова. Його засвистують, кричать "ганьба". Як тільки міський голова починає говорити, організатори вимикають мікрофон. Одарич повертається і йде в приміщення. Афганці кидаються за ним.
"Устань, падло!", – кричить чоловік у камуфляжі. В кабінет набивається до сотні осіб.
Кілька осіб намагаються пробратись до мера. Їм перегороджують дорогу працівники міськвиконкому.
"Ви обіцяли мені надати слово й не дотримали обіцянки", – каже Одарич.
"Повзи до пам'ятника на колінах, тоді ми тобі дамо слово!", - відповіли йому.
Одарич іде до пам'ятника загиблим афганцям на площі Слави: "Прошу вибачення перед тими людьми, яких образив і які вважають своєю вітчизною Україну. Прошу вибачення за гріхи Політбюро ЦК КПРС, яке направило вас на смерть".
Комуністи кричать "ганьба". Одарич іде до міськради. Там дає прес-конференцію:
"23 лютого – не моє свято. Я шануватиму героїв Крут, героїв УНР і героїв Холодного Яру. Переконаний, що насправді щодня мають просити вибачення на колінах комуністи, які послали на смерть тисячі людей. Адже рішення про ввід військ приймали не державні органи, а Політбюро ЦК КПРС".
1 
8759
Коментарі
50