- Я вже зрозумів, що два роки прийдеться нам страждати, мучатися і конати від цієї влади, - каже високий чоловік із чорними вусами у приміщенні Житлово-ремонтної експлуаційної організації у Дніпровському районі, що на лівому березі Києва. Там проходить зустріч виборців зі народним депутатом від "УДАРу" Віктором Чумаком, 55 років. Восени 2012 року він був обраний на окрузі №214 у Києві.
- Ця більшість — кримінальна, злочинна, - продовжує чоловік, поправляючи чорну сумку, одягнуту через плече. - Вони всі — це кадрові відходи, які країна переробляла за роки незалежності. Це - функціонери, українофоби. Потрібно з цим щось робити.
У тісному приміщенні актової зали ЖРЕО, що на другому поверсі старої будівлі, скупчилися близько 50 людей. Переважно це люди похилого віку. З десяток — люди до 35 років. Маленькі облущені дерев'яні вікна розчинені навстіж. У залі задуха. Люди час від часу витирають піт з чола, дехто обмахується папірцями, що роздають при вході помічники Чумака. На них — схематичний звіт нардепа за півроку діяльності.
- Коли я йшов у депутати, то казав, що соромно дивитися на те, як виглядає Верховна Рада, - починає Чумак. Він у світлій сорочці та джинсах. Стоїть на невеличкій сцені перед людьми. Говорить голосно, без мікрофону. - Перше, що треба було зробити - це заставити народних депутатів ходити на роботу.
Люди уважно слухають. Бабця років 60 одягає великі круглі окуляри у товстій пластмасові оправі і дістає в'язання, повертається ближче до вікон.
- Я відвідав всі засідання Верховної Ради і всі засідання власного комітету, - продовжує Чумак. - Але ситуація така що, на жаль, ми — опозиція, не влада. Є таке прислів'я: "Влада парламентська голосує, а опозиція — галасує". Тому що, в принципі, чому ми і опозиція, бо не вистачає голосів для прийняття політичних рішень.
Дехто позіхає. Тишу під час промови порушує тільки белькотіння дитини та скрип стільців і дверей - до приміщення заходять нові мешканці району.
- Питання, яке нам не вдалося дотиснути — це питання виборів у проблемних округах, - продовжує Чумак.
- Пять мест погоди не меняет, - каже на перших рядах жіночка.
- Не скажіть. Навіть один голос — це дуже багато, - запевняє нардеп, посміхається. - Ви знаєте, скільки той голос, коштує у Партії регіонів? Ми їх так підняли в ціни, що вони ходять і кажуть: "Дякуємо, що заставили нас голосувати персонально. Тепер наш кожен голос коштує мільйони для певної групи осіб". А ви кажете, що ми нічого не робимо, - зітхає парламентар. - Робимо.
За півгодини промови переходить до своєї роботи на окрузі.
- На жаль, фінансування міста Києва дуже погане, - пояснює. - Грошима киян датуються абсолютно інші громади. В основному, східні області — Луганська, Донецька. Гроші, які тут заробляються, мають залишатися у громади. Як би ви віднеслися до того, якби кожному з нас дати можливість платити самому податки?, - питається Чумак. У залі зашурхотіло. Люди йорзають на стільцях, озираючись на сусідів.
- З пенсії маленької, то які податки, - озивається дідусь із першого ряду.
- В Союзе и больше брали налога, - вигукує жінка.
- Но там жить можна было! Розврата не было!, - відказує інша.
- Давайте говорити не про те що було, а про те що буде, — намагається заспокоїте людей Чумак. Час від часу витирає рукою з почервонілого обличчя піт.
- Все равно воровали, — не вгаває перша.
За хвилину гамір вщухає, "ударівець" продовжує.
- Добилися, що більш-менш нормально сприяють поверненню грошей, які люди відсудили, як діти війни та чорнобильці, - каже.
- Ну да! Раньше давали 10%, а сейчас 7%. Так что же вы сделали?, - обурюється жінка.
- Та я просто кажу, що їх почала давати, - знову заспокоює зал Чумак. - У мене купа звернень людей, яким взагалі не дають. Якщо б я був президентом, то, знаєте, як би було класно — всім давали б! Але, на жаль, це не так.
Чумак завершує свій звіт. Говорив загалом 50 хвилин. До слова одразу просяться кілька людей.
- Чоловіче, пропустіть жінку, - перериває чоловіка, який вже починає говорити, жіночка років 45. - Сів, швидко! - І продовжує, підходячи ближче до Чумака. - Скажіть, будь ласка, якщо мені потрібно від вас запит, до кого звернутися?
- Пишіть до приймальні, - відповідає нардеп, показує на кількох помічників, що стоять у дверях.
- У мене не скарга, у мене своя Врадіївка є, - замовницьки підмигує, посміхаючись. - Куди можна записатися?
Біля помічників вже зібралося кілька пенсіонерок, розповідають свої проблеми.
- Я не можу закликати до революції, - каже Чумак. - Але я можу закликати до революції у свідомості. Давайте станемо не просто жителями цієї країни, а громадянами. Врадіївка сьогодні відкрила якийсь шлюз. У людей зняла страх перед міліцією. У мене був лозунг: "Політиків треба міняти так же часто, які пелюшки у маленьких дітей. З цієї ж самої причини" І чим частіше, тим краще.
- Так сколько уже их всяких было!, - викрикує хтось. Кілька людей виходять за двері.
З місця підіймається інша жінка. Вона у синій трикотажній сукні, пофарбоване волоссі підібране пластмасовим гребінцем.
- Я по поводу принятия пенсионного закона, - каже, називається Галиною Васильївною. - Я другий раз чую від вас, що опозиція не винна, що його не відмінили. Хто ж винен? Вам вистачало голосів.
- Я вам поясню..., - намагається перервати жінку Чумак, витирає обличчя.
- Ви послухайте дальше, - не дає йому сказати Галина Васильївна. - Тоді не прийшли відповідальні депутати. Чому? Я дуже хворію за цю опозиція і мені дуже прикро. Не вистачило трьох голосів!
- Я згоден з вами, - нарешті відповідає Чумак. - Але Верховна Рада — це театр. І цей закон все одно не пройшов би, повірте. У нас же не було трьох людей: Пензинник у відрядження, Геращенко — у відрядженні, Паламарчук лежав хворий у....
... у Феофанії, - чується у залі смішок.
- У нього був інфаркт, - завершує Чумак. - Насправді, у нас є рецепти, як все поміняти. Але ми не можемо це зробити в опозиції. Розумієте, нам треба прийти до влади. Хочете ви цього, чи ні. Але тільки влада може змінити ситуацію.
- Так чого ви прийшли звітувати, якщо нічого не робите?, - чується у залі.
- Нужно не продаваться за пайки, а думать головой перед выборами, - з місця підіймається жіночка та киває в сторону попередньої виступаючої.
Будто ви не брали пайки! - Огризається на неї інша.
За півгодини зустріч завершується. Люди групками розходяться в різні сторони.
- Я вообще на выборы не ходила, - каже одна з них. - Но если чесно, четыре раза за Партию регионов голосовала, за Януковича. Мужчин менять не привыкла. Но тут, думаю, дай пойду, посмотрю, что за дядько такой, этот Чумак. Вроде толковый, говорит умно. Олесь Довгый ничего тут не делал. А этот хоть встречу провел. Посмотрим еще, что будет делать. Так может и за Кличка проголосую, - посміхається та поспішає додому.
Чумак пообіцяв проводити такі зустрічі регулярно.
1 
8759
Коментарі
16