Його результати виявилися такими неоднозначними, що всі учасники погодилися: потрібна ще одна зустріч. Виявилося, з першого разу діалог між колективним Заходом і Глобальним Півднем неможливий. Але кожен день зволікання для України вимірюється у людських життях. Підсумки підводить Gazeta.ua.
Диктатор за лаштунками
Перший виступ на Глобальному саміті миру, куди завітали представники понад 100 держав та міжнародних організацій, прозвучав звідти, звідки його зовсім не чекали – з Москви. Під час виступу на колегії МЗС РФ 14 червня Путін висловив дві умови для можливого початку мирних переговорів з Україною:
• вивід українських військ з територій Донецької, Луганської, Херсонської та Запорізької областей,
• офіційна відмова України від будь-яких видів інтеграції в НАТО,
• зняття усіх антиросійських санкцій.
Якщо ці умови не будуть прийняті, то наступні можуть бути гіршими, - лякав увесь світ нинішній господар Кремля. Розрахунок був зроблений на те, що ініціатива Москви стане головною темою обговорення у Швейцарії. Але абсурдність висловлених вимог лише підтвердила, що путінський режим домовлятися не здатен.
Віце-президентка США Камала Харріс назвала їх "вимогою капітуляції", на яку, звісно, Україна не має жодного наміру погоджуватися. На підсумковій прес-конференції президент Володимир Зеленський зазначив, що умови у розпал війни не передаються через ЗМІ, це несерйозно.
"Так, але…."
Припускаємо, ніхто з оточення Путіна не мав на меті почати діалог, хоча б заочний. Навіщо ж говорити таке? Для перебивки основного прогнозованого здобутку Швейцарського саміту миру - пошуку точок дотику між колективним Заходом і Глобальним Півднем. Адже без цього досягнення миру, м'яко кажучи, ускладнене. І це стало зрозуміло вже у перший день саміту.
Можливість виступити мали всі учасники. Наприкінці пленарної сесії став відчутним бар'єр, котрий розділяє країни Заходу і Глобального Півдня.
Наприклад, Камала Харріс говорила про повагу до міжнародного права, про суверенітет і недоторканність кордонів держав.
"США підтримують Україну не з благодійності, а тому, що це відповідає нашим стратегічним інтересам, - зазначила вона. - Якщо світ не зможе реагувати на вторгнення агресора до свого сусіда, інші агресори, без сумніву, посмілішають".
А міністр закордонних справ Саудівської Аравії Фейсал бін Ал Сауд передав привітання "двом сторонам" та заявив, що "будь-який серйозний процес потребуватиме представництва Росії. Ми сподіваємося".
Прем'єр Східного Тимору Шанана Гужмао (Xanana Gusmao) зауважив: "Міжнародне право є фундаментом сталого миру, але його треба застосовувати в однаковий спосіб до всіх націй. Зараз ми бачимо селективне застосування міжнародного права. Часто країни, які наголошують на міжнародному праві, порушують його. 68 воєн нині в усьому світі". "Гана не вітає відсутність представників Китаю, - наголосив президент країни Нана Акуфо-Аддо, - але ми за пошук миру".
Подолати розбіжності
15 червня стало зрозуміло, що бар'єром між Заходом та Півднем стало ставлення до Росії у майбутньому переговорному мирному процесі. Якщо західні країни визнають вимушену необхідність участі представників РФ, то частина представників країн Глобального півдня стверджують, - треба закликати до дотримання міжнародного права не лише країну-агресорку.
Відповідно, й тональність розмови з Росією ці два табори бачать кожен по-своєму. Це засвідчив факт відмови частини країн-учасниць підписувати фінальне комюніке.
Країни, які відмовилися підписувати: Індія, Південно-Африканська Республіка (ПАР), Об'єднані Арабські Емірати (ОАЕ), Саудівська Аравія, Вірменія, Бразилія, Індія, Ватикан, Індонезія, Лівія, Колумбія, Мексика, Таїланд, Бахрейн. Згодом відкликали свої підписи Ірак та Йорданія.
Чому? У підсумковій декларації підписанти зобов'язуються не застосовувати силу чи погрожувати іншим суверенним державам (включаючи Україну). Крім того, сприяти передачі під суверенний контроль України ЗАЕС та не допустити застосування ядерної зброї.
Питання у кордонах
Ще важлива позиція - продовольча безпека: припинити атаки на мирні судна у Чорному морі та Азовському морях, а також на інфраструктуру (порти та інше). Нарешті, підписанти підтверджують резолюції
A/RES/ES-11/1 и A/RES/ES-11/6, ухвалені Генеральною Асамблеєю ООН. У першій з них, ухваленій 2 березня 2022 року, є вимога до РФ вивести війська з території України. Друга, проголосована 18 березня 2022 року, містить заклик до мирного врегулювання війни, але, знову ж таки, за умови виводу військ з міжнародно визнаної території України (тобто у кордонах 1991 року).
За демаршем країн уже можна судити, що пункт про кордони України буде основним каменем спотикання на наступному саміті миру, де, як зазначив прем'єр Іспанії Педро Санчес, може бути представлена і Росія.
Парадокси першого погляду
Другий саміт Україна вже планує, розповів заступник керівника Офіса президента Ігор Жовква, можливо, за участі РФ. За умови, якщо країни, котрі поділяють план, розроблений Україною та союзниками, та будуть готові "доносити це до країни-агресорки і вона не диктуватиме своїх умов, а слухатиме співтовариство", уточнив він.
Можемо з високою долею вірогідності припустити, що приблизна дата другого саміту миру вже вимальовується. Володимир Зеленський говорив про "місяці, не роки". А прем'єр Катару Мохаммед бін Абдурахман Ал Тані (Mohammed bin Abdulrahman Al Thani) наголосив, що країна не лише сприяла поверненню незаконно вивезених українських дітей, але й "готова вивчити механізми, що забезпечать участь усіх сторін з метою досягнення мирного рішення, котре базуватиметься на міжнародному праві". Іншими словами, Катар натякнув, що має успіх у переговорах з РФ та пропонує бути майданчиком другого саміту миру.
Однак, на перший погляд, залишається обставина непереборної сили - як вести перемовини з Путіним, коли він "викотив" такі нездійсненні умови? Ця обставина перестає бути непереборною, якщо уважно слухати учасників саміту. Жоден з них не згадав Путіна, коли говорив про діалог.
"Китай нам не ворог"
Цікаво, що ті, хто гучно відмовився або кого не запросили, виявляли посилений інтерес до Глобального саміту миру. Про РФ ми вже згадали, а Китай офіційно мовчав. Але китайський журналіст на підсумковій прес-конференції Володимира Зеленського у відповідь на свої запитання почув від президента України важливе: "Україна ніколи не казала, що Китай наш ворог". Для нас оптимістичними є два моменти:
• все-таки представник КНР, хоча й неофіційний, на саміті був,
• агенція "Сіньхуа" акцентувала увагу на демарші підписантів під комюніке, а це вже сигнал, що Пекін турбує перспектива ерозії Глобального Півдня щодо українського питання.
Успіхи й сигнали
Успішним назвав Швейцарський саміт керівник Офіса президента Андрій Єрмак, За його словами, всі учасники погодилися, що формула Зеленського - це реальний шлях до припинення війни. Він розповів, шо вже рік після Джидди (неформальної зустрічі більш ніж 40 країн) робочі групи працюють над планом, тривають консультації близько ста країн. Цей план і стане предметом обговорення на другому саміті миру, - наголосив Андрій Єрмак.
Нагадаємо, Gazeta.ua писала про важливість візиту Зеленського у Джидду напередодні Швейцарського саміту миру.
Загалом, саміт дав сигнал Путіну, що він не може нав'язувати умови миру, бо є агресором і підтвердив це, - наголосив політолог Микола Давидюк. "Він так підняв планку переговорів, що ніхто з ним не стане торгуватися", - вважає експерт.
Кастинг на прийом
Утім, відтепер увага зосереджена на наступному саміті. Ті країни, котрі не підписали фінальну декларацію, зробили це, щоб приймати його, - вважає політичний експерт Інституту євро-атлантичного співробітництва Володимир Горбач.
"ОАЕ, як видно, претендують на те, щоб Росія до них приїхала - не підписали комюніке", - зазначив він. Але серед цих держав є, наприклад, Мексика та Індія, котрі вагаються між БРІКС і західним світом.
З неоднозначності випливає, що далі події, можливо, розгортатимуться зовсім не так, як передбачають не лише організатори, учасники, але й критики мирного процесу, започаткованого у Швейцарії.
Голос більшості людства
"Зараз іде боротьба за те, хто може говорити від більшості людства. Подальший процес може піти по лінії формування двох протиборчих блоків з виходом на дуже довгострокову стратегічну конфронтацію у вигляді повторення "холодної війни", але з блоком "Китай - Росія" та інших", - зауважив експерт.
Водночас КНР зберігає можливість проводити альтернативні мирні конференції, вважає Володимир Горбач, наприклад, у форматі БРІКС +.
Утім, готовність Заходу діяти більш жорстко щодо путінського режиму дає підстави сподіватися, що, попри відсутність політичних передумов для завершення війни, хоча б вдасться знизити інтенсивність бойових дій або й "заморозити" їх, - переконаний публіцист Віталій Портников.
"Російське керівництво на чолі з Путіним взагалі не бажає розмовляти з Україною жодною мовою, а продовжує робити ставку на воєнне вирішення на полі бою.. Саме тому проведення саміту…має величезне значення - підтримка української державності як такої, - підкреслив він. - Самітів з такою кількістю учасників не було уже давно. У світі починають проходити чіткі лінії впливу між демократіями і диктатурами".
3 
8759
Коментарі