Про те, що буде з опозицією, вразі коли Юлю Тимошенко посадять, зараз говориться багато. Думок та прогнозів експертів з цього приводу безліч. На диво, більшість висловлювань зводиться до того, що від цього суду дивіденди отримають практично всі опозиційні до влади політичні партії, а найбільшу користь – обвинувачувана, яка до речі незважаючи на всі свої зусилля, до порушення щодо неї кримінальної справи, так і не змогла стати фактичним (насправді, лише самопроголошеним) лідером об'єднаної опозиції.
Пропіаритися на "газовій" справі Тимошенко встиг уже кожен з бажаючих, хто: ігноруванням норм судового процесу, закликом бойкотувати майбутні вибори, готовністю взяти лідера "Батьківщини" на поруки, закликами до революції, полум'яними слова відданості, віршами на "честь"…
Досить. З цим табором - "опозиційним" більш менш зрозуміло.
Давайте разом спробуємо розібратися в чому інтерес основного ініціатора цього процесу, якщо вірити заявам опозиціонерів, президента Віктора Януковича? Що буде з Партією Регіонів, якщо Тимошенко посадять?
Насправді для Януковича суд над Тимошенко, а особливо її посадка, більше мінус ніж плюс. Якщо це тонка гра проліттехнологів з президентської адміністрації, тоді чому ярлики, які навішали на нього в Україні та за кордоном, не сприяють його популярності, ні в Україні ні за її межами?
Натомість, судовий процес для Тимошенко, ні що інше як сильний та "несподівано" правильно направлений вітер для вогника її політичної кар'єри, який практично животів після ряду невдалих спроб лідера біло-сердешної команди захопити лідерство на Олімпі української опозиції. До того ж, її майстра "на пів моментів" гра ва-банк не раз підносила на нові ще вищі щаблі в українській політиці і нагороджувала новою, ще бурхливішою хвилею народної любові. А судячи з "широкомаштабної" підтримки Тимошенко біля Печерського суду, з народною любов'ю не склалося. Напевно народ нарешті перестав вестися на лозунги, а почав довіряти своїй пам'яті. Тому любов імітують, але грошей хватає лише на заяви "занепокоєних" процесом згортання демократії закордонних політиків й експертів, а також бравурні коментарі "небайдужих" користувачів на форумах Інтернет-видань, із гучними закликами: "захистимо Юлю", "досить терпіти" або "революція необхідна" і т.п.
Хто ж спровокував саме такий розвиток подій?
Те, що це люди з близького оточення президента, які невдоволені своїм становищем у партії та хочуть змін, майже не викликає сумніву. Отже, скоріш за все ми спостерігаємо за банальною боротьбою за прихильність Першого між групами впливу Партії регіонів. Підтвердженням цього можуть слугувати регулярні чутки, які виходять зі стану правлячої партії та з'являються в ЗМІ та Інтернеті, про внутрішньопартійний конфлікт.
Аналізуючи ситуацію далі, можна з великою долею ймовірності говорити, що удар спрямований на свиту короля – Прем'єр-міністра Миколу Азарова та Главу Адміністрацію президента Сергія Льовочкіна та силовиків.
Щодо претендентів на пост Глави уряду, то таких кандидатур у ЗМІ називалося багато, в першу чергу це регіонали, які представляють різні групи впливу ПР: Борис Колєсніков, Андрій Клюєв, Микола Присяжнюк, Юрій Бойко, а також де-фактовий регіонал - Сергій Тігіпко, який, як говорять його, уже практично колишні, однопартійці по "Сильній Україні" заради здійснення власної примхи – бути прем'єром поховав надії та сподівання значної більшості представників керівної ланки та рядових членів партії.
Щодо посади Глави президентської канцелярії, тут не так все просто. Віктор Янукович навряд чи захоче, якщо взагалі захоче щось змінювати в своїй адміністрації, другий раз наступити на одні й ті ж граблі призначивши новим "візиром" представника однієї з груп впливу ПР. В політиці "стримувань та противаг" це може стати для нього фатальною помилкою. Тому висновок очевидний необхідна людина зі сторони, на кшталт Тігіпка.
Тому на кандидатах від ПР зупинятися не будемо. А ось серед претендентів зі сторони (хоча знаючи деякі сторінки їх автобіографій це умовність), за інформацією компетентних джерел, на посаду глави президентської адміністрації називаються одразу двох людей з оточення третього президента Віктора Ющенка - це міністр надзвичайних ситуацій Віктор Балога та Глава ради Національного банку Петро Порошенко. Скоріш за все розплачуватися за посаду їм потрібно буде чимось суттєвим.
Щодо Балоги то він уже натякнув, що готовий закласти свою партії "Єдиний центр" на благо Партії регіонів. Проте навряд чи незначна кількість єцівців та можливі дивіденди в Закарпатській області на майбутніх парламентських виборах, враховуючи намір колишнього глави адміністрації президента Кучми одіозного Віктора Медведчука позмагатися за голоси виборців у цьому краї, повною мірою можуть вдовольнити апетити господаря Маріїнського палацу. Тому цей варіант можливий, але малоймовірний.
А ось персона Петра Порошенка інша річ. Талановитий менеджер, успішний бізнесмен, власник рейтингових ЗМІ, дипломат (майстер інтриг), який досконало володіє мистецтвом слова і т.д. і т.п.
Чим він може бути цікавим Віктору Януковичу? Перше: Не входить до жодної групи впливу регіоналів, хоча і не зовсім чужий, у 2000 році його партія "Солідарність" увійшла до складу Партії регіонів, а у 2001 П.Порошенко був навіть заступником голови ПР. Друге: володіє потужним медіа ресурсом. Тут присутні не тільки політичні але й деякі особисті інтереси сім'ї Віктора Федоровича. Подейкують, що один із синів президента має наметі розширити свої медіа-активи за рахунок придбання контрольного пакету акцій "5 каналу". Третє: Позитивне сприйняття Порошенка на заході, особливо у США. Четверте: цінний своїми зв'язками з лідером політичної партії "Фронт Змін" Арсенієм Яценюком, з якого при певних обставинах можна зробити гарантом безпеки для себе та членів своєї родини передавши йому президентську булаву, десь у 2020 році. За неофіційними даними Петро Порошенко причетний до фінансування діяльності фронтовиків, він в якості гостя приймав участь у з'їзді партії. П'яте, і основне: моральна готовність самого Петра Олексійовича повернутися у владу. Політик незважаючи на свій значний досвід перебування в опозиції, в минулому заявив, що знаходитися в ній – почесно. Проте, "якщо це триває дуже довго, опозиційність може трансформуватися в критиканство, стаючи самоціллю".
І це тільки основні позитивні сторони Петра Порошенка, які при вмілому використанні можуть принести Віктору Федоровичу немалий зиск у майбутньому.
Україна завмерла. Добігає кінця літо. Незабаром спекотна політична осінь. Перший думає…
4 
8759
Коментарі
4