"Поки буде така бандитська влада, доти буде висіти загроза, що все вернеться. У мене два діди померли в голодомор. Я готовий брати автомат і стріляти всіх, хто скаже "Я за "Русскій мір", - говорить 75-річний Анатолій Шуляк у Черкасах 23 листопада біля пам'ятника жертвам Голодомору. О 15.00 тут розпочинається акція "Запали свічку пам'яті".
Біля пам'ятного хреста збирається більше півсотні людей. Свободівці тримають державні прапори з чорними стрічками, пенсіонери несуть хризантеми і гвоздики до монументу, дехто ставить хліб. З лампадок викладено хрест.
Микола Мединський прийшов з ціпком, не може ходити через хворі ноги:
"У мене в Голодомор померли дідусь і бабуся. Батько у 16 років ставив на ноги своїх менших двох братів, - каже чоловік, витирає сльози. Приніс яблука і хліб до монумента. - А зараз багато молоді не вірить, що люди від голоду вмирали. Треба показувати правду, щоб такого ніколи не було більше!"
Черкащанин Павло Прибіш роздає із друзями колоски з чорними стрічками. Через дорогу від монументу центральний стадіон, там кричать фанати. Народ обурюється, чому не перенесли гру.
"Хотіли роздати у місті десь, але є різні люди, не хотіло б щоб хліб валявся у смітниках, - каже хлопець. - Роздали тут, бо всі хто прийшов сюди ніколи колосок у смітник не кинуть. Обійшов все місто, поки знайшов ці колоски".
"Погано, що захід політизують, - каже його подруга Катерина, - Знаю, що студенти спеціально раніше приходили сюди, щоб не бути разом з партіями".
Біля 15.00 приїздить єпископ Черкаський і Чигиринський УПЦ КП Іоан, опозиціонери Леонід Даценко, Микола Булатецький та очільник обласної "Свободи" Юрій Ботнар. Після покладання квітів та молитви, всі присутні шикуються у колону та рушають на Театральну площу. Там мають викласти хрест із лампадок.
За 20 хвилин колона зупиняється на площі. Тут на східцях драматичного театру встановлені мікрофони, молодь запалює лампадки, які планують роздати людям. Кажуть, що всього мають біля 750 лампад. На площі збирається біля 300 людей. Дехто підходить, коли бачить дійство.
Біля мікрофонів стоять заступники в.о. мера Черкас Павло Карась і Володимир Ромашов, народний депутат Микола Томенко. До них підходить Микола Булатецький, владика Іоан та депутатка облради Любов Майборода. Першим до слова запрошують Ромашова, багато хто не слухає його виступ. Люди починають обговорювати вибори на проблемних округах.
70-річний Іван Янковой ходить між людьми і просить поставити підпис за те, щоб прибрати всі радянські назви та пам'ятники:
"Зібрав уже 20 підписів, - каже. Тримає аркуші, де треба вказати своє повне ім'я, прописку, дату народження та підпис. - Кому треба ця радянщина, все їхня — вулиці, площі, пам'ятники! У нас є свої герої, от ми їх імена і назвемо".
"То він на вибори підписи збирає, а сам каже, що не продається", - каже жінка у синій хустці, що стоїть недалеко від Янкового. Назватися не хоче. - Я за 200 гривень не продамся, люди у 33-му пухли з голоду і не продавалися, а зараз? Як вам не соромно!"
Після Ромашова, слово надають владиці Іоану. Всі притихають, щоб почути.
"Ми приходимо сюди, щоб перевірити наше серце, чи болить нам це. Цей біль свідчить, що ми живі, що в наших серцях живе любов до ближнього. Маючи такий дар від Бога, незалежну державу, маємо задати собі питання не "Чому таке сталося?", а "Як зробити, щоб Голодомору більше не було?", - його промову всі слухають мовчки, старші жінки хрестяться.
Нардеп-батьківщинівець Микола Томенко зауважує, що сьогодні у кінотеатрах йдуть комедії, хоча такого бути не може у цивілізованій країні:
"Мало того, ще й весілля дехто у цей день грає, радіють життю, - говорить депутат, - На телеканалах розважальні шоу. Сподіваюся, що доживемо до того часу, коли в часи наших перемог ми будемо горді і єдині, і в часи наших трагедій ми будемо разом".
Після нього надають слово заступнику в.о. мера Черкас Павлу Карасю:
"Я виріс у селі в Уманському районі і найбільш пам'ятним для мене є одна родина. Дві жінки — баба Тетяна і баба Параска. У баби Тетяни було десятеро дітей, а вижила одна — Параска. Скільки себе пам'ятаю, баба Тетяна говорила тільки про голод. Вона залишилася жити, але фактично померла тоді. У мене було питання "Хто винен?". Як мала дитина, я тоді цього не знав. А зараз знаю — винна Комуністична партія, винні комуністи. Їхній злочин — це злочин конкретних людей, які несуть конкретну ідеологію. Поки ці люди продовжують сповідувати цю ідеологію, продовжують керувати країною, поки в нашому місті будуть назви вулиць катів українського народу, поки Бог не пробачить. Я дуже прошу від усієї територіальної громади, святі отці, молитися за душі комуністів. Молитися, щоб Господь надоумив їх, щоб Господь пробачив їх. Поки Господь не пробачить, ми не зможемо жити у нормальній країні, ми не зможемо жити у щасливому місті", - говорить Карась. У натовпі кричать чоловічі голоси "Ганьба комунякам!".
"Закликаю всю територіальну громаду, завтра о 12.00 в Києві сказати своє "Так!" Європейському союзу в Україні і Україні в об'єднаній Європі. На сьогодні це буде відповідь тим невинно убієнним, які були вбиті голодом, сталінським режимом. Це єдина надія для нас, що наше життя і життя наших нащадків ніколи не буде мати такої ганебної сторінки", - завершує виступ Павло Карась, після чого людей просять взяти лампадки.
Микола Булатецький допомагає подавати лампадки тим, хто не може дістати. Останню бере собі і ставить в центрі хреста. Жінки ставлять букети троянд і хризантем біля символічного хреста.
Свободівці виставляють кілька плакатів, на одному з них напис "Винуватці геноциду ХХІ ст" з портретами Віктора Януковича, Микола Азарова, Петра Порошенка та інших урядоців. Людям пропонують написати прізвища тих, хто нищить Україну. Чорним маркером кілька осіб пише "Сталін", "Тулуб", "Янукович". За півгодини всі лампадки роздають, хрест світиться у темряві, але люди не розходяться.
"Ми хочемо їхати в Київ. Чи буде автобус?" - питає жінка років 40 Юрія Ботнара.
"Так, автобуси будуть, але вам треба записатися", - відповідає той, - Поки що інформації, що наші автобуси будуть затримувати нема, але все може змінитися за ніч".
Біля 17.00 площа пустіє. Дехто бере лампадки з вогнем із хреста і несе додому.
2 
8759
Коментарі
4