Зробіть з лимонів лимонад. Як перетворити негативні емоції в потужний ресурс

У масовій культурі словосполучення "ресурсний стан" дещо містифікують та романтизують. Хтось купує гайди та курси з "пошуку ресурсу", хтось мрійливо прокрастинує, заспокоюючи себе: мовляв, "я зараз просто не в ресурсі". Насправді подібне явище дійсно існує, але дещо в іншому значенні. Пропоную на прикладі найрозповсюдженіших емоцій, з якими ми найчастіше стикаємося під час війни, розглянути, як їх можна використовувати конструктивно та с користю.

Ресурсні емоційні стани – це стани, при яких людина не стільки витрачає енергію, наприклад, на боротьбу та опір негативним чинникам, скільки використовує її для поліпшення власного самопочуття та благ. Насправді ресурсні стани виникають не лише тоді, коли ми натхненні, в гарному гуморі та сповнені сил. Навпаки – емоції, які традиційно заведено вважати негативними, можуть стати чудовою основою та вашим ресурсом для подолання труднощів.

Гнів. Найчастіше люди думають, що гнів – це виключно негативний стан, який не має жодних позитивних елементів. Однак він може виступати як досить сильний мотиватор.

Звичайно, гнів може бути пов'язаний з відчуттям безпорадності та досади. Згоден, із цього боку складно бути продуктивним. Але якщо змінити вектор і використовувати гнів як мотивацію боротися за себе та покращувати якість свого життя – отримаємо якраз ресурсний емоційний стан. Гарним прикладом конструктивного гніву є українці, які донатять та всіляко підтримують ЗСУ та один одного. Згадаємо, як 10 жовтня після перших масованих російських ударів волонтер Сергій Притула та активіст Сергій Стерненко оголосили збір "на помсту", та лише за півтори доби українці зібрали понад 352 млн грн. Тобто гнів не паралізував нас, а навпаки – зцементував суспільство, допоміг зміцнити нашу армію.

Це і є ресурсний емоційний стан, при якому ми стаємо продуктивнішими, а не демотивуємося і деморалізуємося. Тому що гнів, досада, образа та почуття сорому можуть як мотивувати, так і навпаки. Наприклад, коли нас обстрілюють, ми можемо знецінити себе через неможливість повністю убезпечити себе та близьких, гніватися на оточення та обставини. Або використовувати цей стан як ресурсний. Тобто звернути увагу на те, що гнів має конкретну причину, й спрямувати якнайбільше сил на її вирішення. Як я вже зазначав, в контексті війни це може бути турбота про ближнього, волонтерство, донати на ЗСУ, відмова від примітивного негативізму тощо.

Горювання. Одразу хочу пояснити різницю між гострим горем та горюванням. Гостре горе – це один із діагнозів, пов'язаний з важкою втратою або травматизацією. У цьому випадку варто звернутися до спеціаліста. Горювання – це відчуття безвиході та безнадійності, які ми всі періодично переживаємо.

Але навіть у цій ситуації можна знайти мотивацію. Річ у тім, що коли нам видається, що ситуація фактично безвихідна, це означає, що нам немає чого втрачати. А якщо немає чого втрачати, чому б не зробити все можливе для того, щоб принаймні покращити власне становище? Тобто бездіяльність у такому випадку буде менш ефективною, натомість ресурсними діями буде покращення якості власного життя за будь-якої ціни.

Я розумію, що ситуації можуть бути різними та дуже складними. Та нещодавно я спілкувався зі знайомим, який залишився без житла. І він мені сказав одну важливу річ: "Завжди хотів переїхати до столиці, але боявся. Знаєш, тепер мені немає чого втрачати. Тим паче я виявився міцнішим, ніж гадав. Тож тепер у мене немає виправдань, щоб відкладати мрію". Так, горе може бути складним, та ви з ним впораєтеся, ви не залишитеся наодинці. І цілком можливо, відкриєте в собі нові якості, які надихнуть та підтримують вас.

 

Тривога. Насправді не така вже й погана емоція, як видається. Вона може бути пов'язана як з оцінкою потенційної загрози та прогнозуванням потенційного негативного результату, так і з можливістю використовувати всі ресурси, які ми маємо, для того, щоб мінімізувати потенційні ризики.

Розповідаю, як це працює: коли нам тривожно, організм фактично мобілізує всі наші ресурси, щоб захистити у разі небезпеки. І щоб зменшити потенціал тривоги, найкраща стратегія – реалізувати цей запас ресурсів. Як варіант: допомогти іншим, зайнятися домашніми справами, почати вивчати щось нове або виділити час на прогулянку чи фізичні вправи. До того ж тривожність – це чудовий привід налагодити режим харчування. Звичайний сніданок сильно впливає на тривожний стан, оскільки утилізує певну кількість кортизолу, відомого як гормон стресу.

Я раджу також використовувати стан тривоги як мотивацію до фізичної активності. Річ у тім, що фізичні вправи збільшують вироблення ендорфіну. Саме цей гормон відповідає за відчуття щастя та ейфорії. Також заняття спортом допомагають позбутися м'язового напруження, що викликається гормонами стресу, набути усвідомлення контролю над тілом та загалом впевненості в собі.

Сум. Більшістю людей сум сприймається як виключно негативний стан, але це не так. Достатньо пригадати, що є ситуації, за яких ми любимо відчувати смуток і умовну ностальгію. Наприклад, під час прослуховування музики, перегляду кіно, старих фотографій, читання книжок тощо. І так само знаходити у цьому натхнення та ресурс.

Іноді у стані контрольованого смутку ми можемо знайти відповіді на питання, які нас турбують. Та стати більш продуктивними в тих сферах, які для нас важливі, переглянути свої цінності та побачити, що наше життя не є безглуздим і порожнім.

У мене є знайомий, який, як і всі ми, складно переживав трагедію в Дніпрі. Він поділився зі мною, що під час сумування почав значно сильніше цінувати своє життя. Та вирішив змінити вектор свого бізнесу у такий спосіб, щоб він був сфокусований саме на допомозі людям. Як результат – рішення виявилося ще й фінансово успішним. Дохід бізнесу виріс, а товариш зміг більше донатити. Тож навіть сум ми можемо використовувати як ресурс для переоцінки власних цінностей. Для того, щоб побачити, що насправді ми можемо продовжувати рухатися вперед і наше життя продовжується.

Еволюція передбачила, що людина переживатиме всі спектри емоцій. Тож не варто соромитися навіть тих емоцій, які досі в соціумі вважаються негативними. Страх, образа, сум, сором так само потрібні та важливі для нас, як радість, закоханість тощо. Пам'ятайте – природа не залишає у нас жодних вразливостей. З точки зору природи, наші емоції – це не слабкості, а можливості.

Як зрозуміти, що емоційний стан все ж таки поза нормою?

Варто зазначити, що емоційна різноманітність для нас дуже важлива. Тобто коли людина не може відчувати емоції або її емоційний спектр плоский – це відхилення від норми, або патологія. Для здорової людини притаманно відчувати різний діапазон емоцій – від позитивних до негативних. Вони активно змінюються протягом дня, оскільки наша нервова система має давати реакцію на подразники довкілля. Тож якщо ваші емоції дуже обмежені, пропадає здатність впливати або керувати емоційним станом і, як результат, ви стаєте менш продуктивними, погіршуються когнітивні функції – це привід звернутися по допомогу до спеціаліста.

×