Війна є кризою. Вона несе руйнацію, страх, непевність у майбутньому, а головне – сумніви в собі й власних силах. Звичний світ руйнується. Людина, як не нарощуй самість, все ж таки залишається істотою соціальною. У такі хвилини дедалі частіше виникає думка, що найбільші випробування краще проходити гуртом, що варто бути частиною спільноти таких самих зацікавлених у виживанні, як і ти сам. Але як бути, якщо навіть у стосунках з іншими або в парі людина все одно почувається самотньою?
Під час війни неодмінно виникає потреба в підтримці близьких. А якщо люди є, але підтримку надати вони не в змозі? І от тоді настає розуміння необхідності розраховувати тільки на себе. Воно, своєю чергою, породжує в людини почуття самотності. А переживати випробування війною краще серед зацікавлених "своїх". Утворюється зачароване коло, потрапивши в яке людина, що почувається самотньою, втрачає сили й поринає в доволі болісний емоційно-психологічний стан.
Однією з основних проблем, що принесла із собою війна, стало розділення родин. Саме цим пояснюється те відчуття самотності, на яке вказують українці в численних соцопитуваннях. Опинившись на відстані, багато пар проживають власні сімейні кризи. Особливо прикро, коли на "самотність удвох" страждають люди, які справді мають багато спільного. Єдине, що заважає їм встановити близькі підтримувальні стосунки, – невміння перебувати в контакті.
Тут варто пояснити, що самотність – це емоційний стан, пов'язаний не тільки з браком близьких емоційних зв'язків між людьми, але й зі страхом втратити наявні зв'язки. Унаслідок реальної або уявної психологічної причини самотня людина ще більше вдається до соціальної ізоляції. Іншими словами, що більшим є почуття самотності, то більше увага людини концентрується на тому, хто "зобов'язаний" її любити, поважати, піклуватися та наповнити життя надією.
Самотність у парі – це соціально-психологічне явище, яке ґрунтується на очікуваннях, соціальних установках і взаємних претензіях. Тому перше, що потрібно зробити заради збереження стосунків, – це зробити крок назад і подивитися на партнера як на окрему особистість з власними почуттями, страхами, бажаннями й сумнівами. Задля справжньої близькості потрібно припинити робити партнера єдиним сенсом життя. Бути прив'язаними одне до одного страхами – найгірше, що може зробити зі стосунками пара.
Якщо у вашому житті є тільки партнер, то чим ви збираєтеся ділитися з ним?
Тут потрібно пам'ятати, що близькість між людьми підтримується взаємообміном враженнями, рефлексіями, настроєм та іншими особистісними здобутками. Якщо у вашому житті є тільки партнер, то чим ви збираєтеся ділитися з ним? Як поділяти його радість, якщо вона стосується не вас, а чогось, що ви в його житті не контролюєте? Навіть перебуваючи на відстані, люди, що цікаві одне одному, завжди знаходять, про що поговорити.
До речі, про розмови. Доброзичливе спілкування між близькими спричиняє викид у кров гормону задоволення – ендорфіну. Це, своєю чергою, формує прив'язаність. Відповідно, обмеження спілкування ці зв'язки між людьми руйнує. Тому обговорення новин, "порожні" теревені про все на світі, ніжності, що не стосуються наявних проблем, але є приємними для обох – це шлях для збереження та зміцнення стосунків.
Ділиться радістю, а не проблемами. Це має стати планом дій, поки пара перебуває в розлуці
Ділиться радістю, а не проблемами. Це має стати планом дій, поки пара перебуває в розлуці. Особливо, якщо одному або обом доводиться буквально боротися за виживання. Багато хто тут скаже: "Де взяти радість, якщо навколо війна й розлука?". Усе просто. У стосунках. За шкалою OSLA самотність – це негативна відповідь на три питання:
1. Чи ви відчуваєте, що ваші близькі цікавляться вашим життям?
2. Чи ви відчуваєте, що ваші друзі цікавляться вашим життям?
3. Чи ви відчуваєте, якщо вам потрібно, сусіди прийдуть на допомогу?
Таким чином дружба, пошук приємних і близьких людей серед сусідів, колег можуть стати тим джерелом, що наповнить життя радістю від конструктивних стосунків.
Встановлювати зв'язки з тими, хто зараз поруч. Ділитися історіями, перемогами й надіями з тими, хто далеко. Це і є емоційний обмін, що взаємно збагачує. Повага одного до одного, бажання захистити й підтримати тільки міцнішають, якщо пара докладає зусиль. Війна не стільки створює проблеми у стосунках, скільки загострює вже наявні негаразди. Поставте собі питання: "Коли все пішло не так?". Здебільшого відповідь буде невтішною. А це означає, що зовнішня загроза лише проявила внутрішню порожнечу там, де мала б бути цілюща близькість. Коли як не зараз виправляти ситуацію? Спільне випробування може стати тією точкою, яка розставить пріоритети й зробить гармонійні стосунки спільною метою.
2 
35413
Коментарі