Чому почалась війна Ізраїлю та Гази та які наслідки це матиме для нас

Напад бойовиків палестинського ісламістського руху ХАМАС на Ізраїль 7 жовтня став не лише найбільшим в їхній історії, але й найрезультативнішим за весь час протистояння. Очевидно, що операцію планували протягом місяців. Ізраїльська влада та силові органи не встигли на неї відреагувати та не змогли адекватно оцінити ризики, що матимуть політичні та кадрові наслідки для країни після завершення бойових дій. Вже сьогодні зрозуміло, що ізраїльська армія зрештою витіснить бойовиків зі своєї території, оскільки сили обоих сторін абсолютно непорівняні. Відтак, головне питання на даний момент: що буде далі?

Подальший розвиток ситуації залежить від декількох ключових факторів, на які варто звернути увагу.

Перший – відповідь Ізраїлю. Політична культура та традиції Ізраїлю підштовхують владу до жорсткої, співмірної відповіді бойовикам на їхній напад, тобто змушуватимуть йти на подальшу збройну ескалацію, аж до можливого вторгнення у сектор Гази, яким керує рух ХАМАС. Від цього також залежить політична кар'єра прем'єр-міністра Біньяміна Нетаньягу, для якого цей напад став сильним ударом. Щоб не втратити обличчя, він має відповісти максимально жорстко і переконати населення, що загроза ліквідована, або принаймні створити таке враження. Подальша війна з ХАМАС, особливо на їхній території у Газі, може виявитися дорогою, складною, кривавою та довгою для Ізраїлю, а отже, призвести до ще більшої дестабалізації у регіоні, якої не хочуть ані арабські сусіди Ізраїлю, ані його західні партнери, включаючи США. З іншого боку, бездіяльність або військова акція, яка буде сприйнята як занадто поміркована, призведе до загострення внутрішньополітичної кризи в Ізраїлі та поставить під загрозу існування правлячої коаліції.

Другий – роль Ірану. Поки що незрозуміло, до якої міри Іран був залучений до організації нападу ХАМАС на Ізраїль. Тісні військово-політичні зв'язки між ХАМАС та Іраном не є секретом. Публічно офіційний Тегеран привітав військовий напад бойовиків ХАМАС. З іншого боку, нічого нового тут немає, а проіранські сили у сусідніх з Ізраїлем Лівані та Сирії до нападу не приєднувалися. Навіть у Вашингтоні поки що заявляють, що не варто поспішати з висновками щодо іранської ролі у цьому нападі. Водночас в Ізраїлі очікувано звинуватили в усьому Іран. Це достатньо логічно: необхідно пояснити, як так сталося, що бойовики раптом подолали усі паркани та "розумні стіни", проникли на територію Ізраїлю і зуміли завдати важкої поразки прикордонним військам, використовуючи ракети кустарного виробництва з іранськими компонентами. Крім того, Іран дійсно багато років підтримує ХАМАС як інструмент у своїй гібридній регіональній війні з Ізраїлем на Близькому Сході. Утім, якщо Ізраїль вирішить завдати ударів по Ірану у відповідь на напад 7 жовтня, це матиме серйозні наслідки для регіону, адже може призвести до ескалації війни між Ізраїлем та Іраном у регіональному масштабі із можливою дестабалізацією ситуації у галузі безпеки і зривом мирних переговорів, які нині тривають між США та Іраном та між Ізраїлем та Саудівською Аравією.

Третій – ситуація на Західному березі річки Йордан. Сектор Гази – не єдиний палестинський анклав, вороже налаштований до Ізраїлю. Палестинські території Західного берега річки Йордан також є потенційно проблемними, і там вже багато десятиліть час від часу спалахують антиізраїльські повстання місцевого населення. Частина цих територій окупована ізраїльською армією, яка захищає побудовані там незаконні єврейські поселення. Інша частина перебуває під управлінням Палестинської автономії на чолі з Махмудом Аббасом, яка займає більш помірковану до Ізраїлю позицію і фактично допомагає йому зберігати порядок і безпеку на цих територіях. Однак протягом останніх років рейтинг президента Аббаса та репутація його адміністрації (і політичного руху ФАТХ, який він представляє і очолює) дуже сильно просіли і сьогодні не сприймаються більшістю мешканців цих територій. Водночас зростає популярність різноманітних воєнізованих радикалів на кшталт ХАМАС, у яких палестинці бачать єдину надію на звільнення своїх територій від того, що називають ізраїльською окупацією. Напад ХАМАС на Ізраїль, якщо ХАМАС збережеться, додасть ісламістам ще більше популярності на тлі слабкого президента Аббаса, і ще більше радикалізує молодих палестинців на Західному березі, що може створити потенційну небезпеку для Ізраїлю просто під його боком.

Четвертий – внутрішньополітична ситуація в Ізраїлі. Біньямін Нетаньягу завжди мав репутацію політика жорсткого та безкомпромісного щодо палестинського питання. У 2009 році він йшов на вибори під гаслом "Я скину ХАМАС!" і завжди підкреслював, що лише силовий підхід, відмова від принципу "двох держав для двох народів" та обмежені переговори можуть зробити Ізраїль більш безпечним та сильним. Як показали події 7 жовтня, цей підхід виявився щонайменше переоціненим, і навіть хибним. Це призведе до суттєвої кризи правлячої коаліції, коли їй почнуть задавати незручні питання про те, як стала можливою така комбінована атака бойовиків і чому влада фактично зникла з публічного простору на цілих 4 години. Безсумнівно, це станеться не зараз. У найближчі тижні або місяці ізраїльське суспільство консолідується навколо уряду. Нетаньягу вже запропонував опозиції відкласти їхні суперечки на певний час і увійти до тимчасового надзвичайного уряду на час "довгої війни" з ХАМАС, яку він анонсував напередодні. Однак у перспективі, коли ситуація стабілізується і всі повернуться до звичного політичного життя, Нетаньягу опиниться під тиском як прихильників, так і опозиції та, цілком можливо, буде змушений піти у відставку, а розкол між правими та лівими з палестинського питання лише поглибиться. Одні стануть жорсткішими і закликатимуть до ще більш агресивної дискримінаційної політики щодо палестинського арабського населення регіону, а інші, навпаки – закликатимуть до дискусії про те, як все таки можна владнати конфлікт шляхом інтеграції палестинців або надання їм власної держави.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Конфлікт в Ізраїлі є продовженням війни в Україні

 

Напад ХАМАС на Ізраїль не призведе до суттєвих наслідків щодо України.

По-перше, роль РФ у цих подіях мінімальна і практично не прослідковується. Звісно, Росії вигідно, щоб війна ХАМАС та Ізраїлю переросла у велику регіональну війну, яка б відтягнула, на їхню думку, частину ресурсів країн ЄС і НАТО від України. Однак поки що зарано робити такі оцінки. До того ж, не факт, що велика криза дійсно якимось чином вплине на обсяги підтримки України.

По-друге, хоча США пообіцяли допомогу Ізраїлю, це не означає, що ця підтримка буде забиратися в України та передаватися Ізраїлю. Це два окремі процеси, крім того, Ізраїль має власні ресурси, щоб адекватно відповісти бойовикам ХАМАС. Відтак, Вашингтон навряд чи зменшить військову та фінансову допомогу Україні, щоб допомогти Ізраїлю. У Штатів достатньо ресурсів і для одного, і для іншого.

По-третє, ніякого "відволікання уваги" від України не буде, бо міжнародна політика так не працює. Звісно, міжнародні медіа будуть хайпувати на темі Ізраїлю у найближчі тижні, що є нормальним для циклу новин та інформаційних історій. Але це не означає, що світ здатен фокусувати увагу лише на одній історії. У світі багато чого відбувається одночасно і практично щоденно, і питання України не зникає з порядку денного. Тому будь-які аргументи про "відволікання уваги" від України є хибними та маніпулятивними, не звертайте на них уваги.

Інше питання, що будь-яка велика криза створює два ризики, які В ПЕРСПЕКТИВІ можуть вплинути на баланс сил навколо України. Перший ризик – перерозподіл політичного впливу для подальших торгів. Дестабілізація Близького Сходу (якщо вона станеться) призведе до дестабілізації світових ринків, включаючи енергетичний, а відтак зростатимуть ціни на енергоносії та погіршуватиметься соціально-економічна ситуація у країнах ЄС і НАТО. Як наслідок, зростатиме кількість прихильників швидкої заморозки війни в Україні на певний час. Росія буде торгувати ситуацією, пропонуючи Заходу перемир'я, якщо ситуація на Близькому Сході дійсно буде важкою і створить додаткові загрози для Європи.

Другий ризик – зміни у внутрішній політиці низки держав. Зміна влади в Ізраїлі або політична криза внаслідок війни з ХАМАС можуть ускладнити наші переговори з ізраїльською стороною щодо військової підтримки, адже вони будуть занурені у вирішення своїх внутрішніх питань. Крім того, екс-президент США Дональд Трамп та його прихильники у США активно використовують напад ХАМАС на Ізраїль для критики адміністрації Байдена, стверджуючи, що американській владі варто було б надати більше підтримки Ізраїлю, а не Україні. Такий аргумент, на жаль, може додати політичних балів скептикам підтримки України у Вашингтоні і підвищити шанси Трампа стати президентом у 2024 році. У свою чергу це призведе до посилення "трампістів" у Конгресі США, які будуть виступати за скорочення військової та фінансової допомоги Україні, підштовхуючи нас до перемир'я з Росією.

Але це ризики, пов'язані з подальшим розвитком ситуації, якого ми ще не побачили. Фактори, які впливатимуть на це, описані вище. Крім того, все це теоретичні можливості, які можуть вплинути на ситуацію при певних обставинах, або не можуть. У будь-якому разі, нам варто про них пам'ятати і враховувати при подальшому плануванні наших дій як на фронті, так і на міжнародній арені.

×