Новий термін Путіна - новий виток протистояння із західним світом

Провівши свою чергову "інавгурацію", Путін фактично взяв на себе зобов'язання щодо тривалої конфронтації з Заходом. А росіяни, загіпнотизовані диктатором-вбивцею, готові змиритися з війною в Україні. Присвятивши перші й останні слова своєї інавгураційної промови війні, Путін чітко визначив тему свого нового терміну перебування в Кремлі: протистояння. Не тільки з Україною, а й, насамперед, із Заходом, чия "політика агресії", як він вважає, не завадить Росії стати "ще сильнішою".

Російський диктатор заявив: "Ми з упевненістю дивимося в майбутнє". Однак дуже сумнівно, що це майбутнє, у нього та підпорядкованої йому Російській Федерації, взагалі є. Путін готовий повести Росію шляхом нагнітання конфронтації із західним світом, яка закінчиться так само, як і гонка озброєнь СРСР зі Сполученими Штатами і Європою.

Цей "самодержець" дуже любить дотримуватися формальних процедур, в чесність яких, крім нього та його найближчого оточення, ніхто не вірить. Бо навіщо взагалі довічному диктатору проводити подібні "вибори", якщо після цієї процедури він вкотре стає посміховиськом цілого світу? Не простіше, в такому випадку, було б внести до конституції Російської Федерації закон про пожиттєве правління президента Росії. Це було б куди чесніше і юридично більш обґрунтовано. Розпочавши "священну війну" із західною цивілізацією, головний кремлівець добровільно поставив себе поза міжнародними законами. Тепер називати його "президентом" Російської Федерації - все одно, що називати Кім Чен Ина президентом Північної Кореї.

Однак за будь-яку ціну він намагається виграти час. Значна частина стратегії Путіна в Україні, без сумніву, залежить від результатів виборів у Сполучених Штатах цієї осені. Якщо Росія спроможеться продовжувати військовий тиск до листопада 2024 року, а республіканець Дональд Трамп переможе, Москва може отримати сприятливий результат в Україні, навіть якщо не завоює її повністю. Якщо переможе демократ Джо Байден, то Російська Федерація програє. Таким чином, можна бути впевненим, що в Кремлі триматимуть руку на виборчих терезах, роблячи спробу політично схилити їх у бік свого кандидата.

Найгірше для росіян, що переобрати свого довічного президента легітимно неможливо. А його так охороняють, і він так боїться за своє життя, що наблизитися до Путіна менше, ніж на 10 метрів - неможливо. Хоча в Росії явище, коли політики раптово випадають з вікна, доволі поширене - наразі в його оточенні не проглядаються ті сили, котрі були б готові йому в цьому допомогти. А продовження деструктивної геополітичної діяльності тираном, який явно знаходиться не у своєму розумі, створює дедалі реальнішу загрозу для життя на Землі.

Вступивши в непримиренний конфлікт із Заходом, "великий лідер" витрачає гроші не на підвищення рівня життя свого народу, а на розпалювання війни. Його витрати на армію значно перевищують витрати на освіту та охорону здоров'я, разом узяті. Чому росіяни миряться з цим? Причина однакова в кожній тоталітарній державі. У Росії, Китаї, Ірані та Північній Кореї населення боїться протистояти владі, оскільки знає наслідки цього. Але наслідком агресивної політики Москви може стати те, що Російська Федерація збанкрутує в гонці озброєнь, яку знову не зможе виграти.

Після розвалу СРСР Росія мала коротку спробу демократії та цивілізованої поведінки, але з приходом Путіна до влади у 2000 році, вона поступово повернулася до того, що їй вдається найкраще - "старого доброго сталінізму". Хоча російський диктатор й всіляко провокує протистояння з Америкою і Євросоюзом, та якби він вступив у відкритий конфлікт із Заходом - йому довелося б ховатися в норі, як Саддаму Хусейну.

Росія разом з Китаєм роблять спробу встановити квазікомуністичний неофеодальний світовий порядок, що кардинально відрізняється від того, до якого Москва ніби то прагнула 30 років тому. Зараз Кремль постійно демонструє ядерні погрози - хоча Сполучені Штати ще на самому початку незаконної війни Росії проти України повідомили РФ, яку ціну вона заплатить, якщо застосує тактичну ядерну зброю.

Лякаючи ядерною зброєю, Путін насправді показує свою слабкість. Цю війну Путін розпочав, але не може закінчити. Він "відкусив" значно більше, ніж міг "розжувати", і тепер намагається відлякати союзників України новими ядерними загрозами. Якщо цього літа Захід кардинально збільшить кількість зброї та боєприпасів, що надходять в Україну, це може означати кінець путінської війни.

Диктатор знайшов "новий спосіб" використання ядерної зброї, не використовуючи її, але постійно лякаючи нею. Удаючи, що він себе ледве стримує, щоб не натиснути на червону кнопку. Хочеться сподіватися, що НАТО вже має плани дій на випадок таких непередбачуваних обставин.

Росія перебуває у відкритому конфлікті з рештою світу, за винятком небагатьох країн-ізгоїв, вже досить довго. Московитами завжди керували специфічні лідери, а тепер, наприкінці цього кривавого витка їхньої історії, Кремлю стає усе важче керувати страхом свого населення, а бажання його грабувати тільки зростає. Кремлівські політики-розпалювачі війни доводять країну до стану неминучого хаосу і прогнозованої дезінтеграції, проте їх мало хвилюють долі громадян Російської Федерації, які дуже постраждають по закінченні путінського правління.

Залякування Путіним Заходу Третьою світовою війною та ядерним Армагеддоном, після якого на світ чекатиме ядерне знищення, мусять різко підштовхнути всі демократичні країни до швидкого переозброєння. Необхідно оперативно підготуватись, щоб мати можливість розпочати масштабну відплату Росії за перших же ознак ядерного пуску, щоб зупинити загрозу масового запуску ракет із території Російської Федерації.

Варто звернути увагу, що штатні російські пропагандисти вже придумали нову форму залякування європейців у разі збільшення допомоги українцям. Вони лякають тим, що Москва ніколи не прийме членства України не тільки в НАТО, але і Європейському Союзі. І що застосування тактичних ядерних ударів може стати реальністю, створивши нічийну територію між Росією та Євросоюзом. Тому, мовляв, європейцям потрібно буде молитися, щоб після цього, протягом року чи двох, не було сильних вітрів у бік Європи.

Усе що ми нині спостерігаємо щодо України, є наслідками величезних прорахунків з боку деяких провідних західних політиків, котрим на початку правління Путін здавався порядною людиною, з якою можна домовлятися. Початковою помилкою було сприймати вихованця школи насилля КДБ, як політика, що здатен знайти баланс між бажанням повернути Росії, яка колись тільки прикидалася СРСР, статус наддержави - і геополітичною реальністю. Тому нині в Америки та об'єднаної Європи немає іншого виходу, як ліквідувати загрозу, якою є Російська Федерація. Якщо ж ні, то ця загроза невідворотно пошириться з України і на їхні території.

Небезпека з боку Росії, що вже фізично відчувається в повітрі, дуже нагадує ситуацію перед початком Другої світової війни. Проте цього разу усе буде набагато гірше, якщо західні політики та медіа просплять цей критичний для майбутнього людства момент. Необхідно враховувати, що стратегічна ядерна зброя - найкраща зброя Армагеддону, призначена для знищення цілих міст. З іншого боку, тактична ядерна зброя призначена лише для використання на полі бою. І її дієвість досить мала. Росія має звичайну зброю, яка є більш руйнівною, але використання тактичної ядерної зброї стало б великим шоком для світу.

Хід думок Путіна у цьому напрямку може бути приблизно таким: застосування тактичної ядерної зброї стане попередженням для НАТО: ми готові піти далі до застосування стратегічної ядерної зброї, якщо ви не почнете прислухатися до наших вимог. І ось доказ того, що ми не тільки говоримо, а й діємо.

Очевидно, що використання тактичної ядерної зброї з боку Росії було б дуже необачним кроком. Адже руйнування та потенційна шкода навколишньому середовищу України чи інших держав уже зробило Російську Федерацію державою-парією. Після цього нечисленні союзники Путіна у світі мусять зрозуміти, що він став занадто небезпечним, щоб мати з ним справи надалі. Не кажучи вже про його внутрішнє оточення, яке зовсім не прагне загинути, після того, як колективний Захід дасть рішучу відповідь на подібне рішення узурпатора. Але тиран знову може повторити свою помилку лютого 2022 року, коли він вважав, що Україна здасться Росії через декілька днів.

У цьому протистоянні Росія може вдатися до розхитування ситуації в самій Європі - шляхом терору та створенням нових гарячих точок в Грузії та Молдові. Але якщо Москва спробує ескалувати, то у США, НАТО й американських союзників є достатньо можливостей, щоб завдати серйозних ударів по військових об'єктах не тільки в Російській Федерації, а й в інших країнах світу.

Тому найвідчайдушніші ідіоти в Москві можуть лякати світ скільки завгодно. Реальність є такою, що застосування хоча б однієї тактичної ядерної боєголовки обрушить на виснажені російські військові сили всю міць арсеналів НАТО. Путіністи це знають, тому й продовжують брязкати зброєю у розрахунку на те, що це когось може налякати.

×