Дев'ять експонатів Музею гуцульської магії Миколи Данилюка
1. Гадяча палиця
Належала мольфару Михайлові Нечаю. Щоб добути таку, потрібно побачити, як гадюка їсть жабу. Спочатку її гіпнотизує, а потім повільно втягує в себе. У цей час треба палицею чи гілкою розігнати тварин, щоб розбіглися неушкоджені. Її використовують для припинення сварок. Якщо в домі лаються, треба поставити в куток – і всі заспокояться.
2. Хрест
1989 року місцева влада запросила Михайла Нечая тиждень забезпечувати добру погоду на фестивалі "Червона рута" в Чернівцях. Мольфар вийшов на сцену з осиковим хрестом і гадячою палицею, проговорив заклинання – і грозові хмари відійшли. Після трансляції по телебаченню Нечай став відомий на всю Україну. До нього приїздили Віктор Ющенко, Віктор Янукович, депутати і знаменитості.
3. Градовий чапелик
Це ніж, яким Михайло Нечай відганяв хмари. Лезо брали з коси, якою влітку під час сінокосу перерубували гадюку. Чапелик виготовляють тільки в один день року – 6 січня. Не можна нічого їсти й пити, весь день треба молитися. Увечері, коли на столі стояли всі 12 страв, чоловік набирав собі кожної в одну миску, перемішував, запалював свічку та виходив на вулицю. На чотири сторони світу промовляв архаїчну молитву. У цей момент ніж набував магічної сили. Такий чапелик належав тільки людині, яка його виготовила. Коли губився, його приносили назад. Бо користі не приносив нікому, крім господаря.
4. Підсвічник
Михайло Нечай запалив свічку в ніч перед смертю та поставив у цей підсвічник. 15 липня 2001-го його вбив 30-річний чоловік, хворий на шизофренію. Кажуть, задовго до смерті мольфар відзначив цей день у календарі червоним хрестом. Говорив, що саме тоді має вмерти.
5. Фото мольфара Нечая з котом
Примівник усіх котів, які в нього жили, називав Млинцурами. Казав, мав лише чорних, бо вони допомагають у таїнствах і захищають мольфара. До людей завжди виходив із твариною. Коли Нечая не стало, його Млинцур стрибнув у річку Черемош. Більше кота ніколи не бачили.
6. Фото Гоя з Шешор
Примівник Гой із Шешор Косівського району міг по воді бачити хворобу та як її лікувати. Воду повинні були взяти до сходу сонця з джерела. Всю ніч мала простояти біля людини, якій потрібна допомога.
До 30 років цілитель не відчував у собі сили. Потім помітив у руках біотоки: дотиком лікував від епілепсії, енурезу та головного болю. За допомогу ніколи не брав грошей. Того, хто намагався їх всунути, міг сильно вдарити по руках. Казав: "Піди-но зроби краще щось замість мене по господарству".
Допомагав тільки тим, хто вірив у його лікування. Якось дві жінки несли в оплату 20 яєць. Одна сказала, що це для нього забагато. Яйця сховала, а по дорозі назад планувала забрати. Жінки прийшли до Гоя, і він відмовився помагати тій, яка зажаліла яйця. Коли вона хотіла їх забрати, знайшла на тому місці клубок змій.
7. Ступка для зілля
Параску Соколовську називали повелителькою змій або гадєркою. Народилася в XIX ст. у селі Буковець Верховинського району. Вміла лікувати від укусу гадюки біотоками рук. Могла покликати до себе всіх змій із навколишніх лісів.
У ступку гадєрка клала глину, часник і шпильку. Говорила над нею заклинання. Тоді ставила руку над місцем, де вкусила змія, і рана моментально стухала. Лікувала й тих, хто не міг сам прийти до неї. Проколювала глину й часник голкою. Перемішувала, нашіптувала й робила з того паляницю. Прикладали її хворим до ураженого місця.
У Соколовської було важке дитинство. Після її народження померла мати. Батько віддав на виховання до своєї сестри, яка мала восьмеро дітей. Коли вони пасли худобу, Параска сиділа в лісі та гралася з гадюками. Ті її не чіпали. Коли одна вкусила корову, всі звинуватили дівчинку. Вона підійшла до тварини, приклала руки до вкушеного місця. Отрута почала витікати, а корова встала. Після того до Параски стали звертатися по допомогу. Грошей не брала. Люди віддячували солодощами й харчами.
Була заміжня, але дітей не народжувала. Казала, для цього є інші. З гадюками проводила більше часу, ніж із людьми. Вважала, ті її краще розуміють. Жила з ними під одним дахом. Коли померла, два дні до тіла ніхто не міг підійти. Поховати її змогли після того, як розповзлися гадюки. Дев'ять днів ішов дощ і світило сонце. Люди казали, так сама природа прощалася з нею.
8. Заспиртовані гадюки
Настоянки на карпатських гадюках використовують у лікуванні онкозахворювань. Їхня отрута сповільнює ріст ракових клітин, вважають. Гадюку ловлять, живою кидають у спирт або горілку. В банці вона гине і випускає всю отруту. Настоянку приймають щодня по дві-три краплі. Одну гадюку я сам спіймав у лісі руками. Інших принесла цілителька Василина.
9. Скрипка
Належала місцевому музиці Василеві Могуру. Не був знахарем, але його скрипку вважають магічною. Кажуть, інколи грала в нього сама. Коли на якомусь весіллі починалася бійка, варто було йому заграти – й припинялася.
3 
1
Коментарі