Що вище живеш, то ти крутіший. Австрійці намагаються мешкати ближче до природи. Унизу вже квіти, а в горах ще сніг падає. Із села на роботу до Відня їздять за 100 кілометрів. Жити у Відні менш престижно, ніж у горах.
У Австрії автомобілі й продукти вдвічі дешевші за українські. Біля кожного будинку два гаражі - чоловіка й дружини. Середня зарплата жителів села - 2-3 тисячі євро.
Бігові доріжки чистять щоночі. Щоб на ранок не було снігу, раптом хтось захоче пробігтися. Великий трактор забирає сніг з дороги, менший - з тротуару й подвір'я.
Ходив у кафе, лижі й екіпіровку лишав на вулиці. Нічого не вкрали. Кафешки є біля підніжжя, посеред гори, на вершині. Ціни скрізь однакові. На 10 євро можна наїстися. Черг нема, всі усміхаються. Підйомники із закритими теплими кабінами.
Катаюся ніби нічого, а в Австрії 5-річні діти обганяли. Справа, зліва - шур-шур, як каченята. Упало, встало, далі їде.
День в австрійській сауні коштує 20 євро. Там є лазні, парильні, соляні шахти, спортзал, басейни з термічною водою, соляною, простою. З приміщення випливаєш на вулицю. Зверху сніг падає, попереду гори - гарно. Вода в басейні тепла. Там і ресторани. Платиш за їжу на виході за браслетом. Халати, рушники - безкоштовно. Міняй, скільки хочеш. Умова одна: чоловіки й жінки - голі й разом. Вік від 25 до 50 років.
Сидимо з друзями голі, а поряд у басейні пропливають дві жінки. Чуємо, кажуть: "О, это наши мальчики". Росіянки впізнали нас. Ми відрізняємося від австрійців виразом обличчя, формами. Ми їх теж одразу запримітили. Наші жінки красивіші. Їхні з виду інтелігентні, стрункі, ноги довгі, а глянеш на обличчя - підборіддя гостре, ніс гачком. Фігури грубуваті, кострубаті, а в наших - ніжні, обтічні.
Бомжі є скрізь, але у Відні вони не впадають у очі.
У костелах дають безкоштовні концерти. Виконують Баха, інших класиків. У одній церкві концерт закінчується, в іншій починається. Розклад при вході. Там же скриня для грошей. Плата за концерт - за бажанням.
Моцарт народився й виріс у квартирі, втричі меншій за однокімнатну "хрущовку". Така мініатюрна, що на екскурсії вдвох боком ледве розминались.
Із Віднем за красою архітектури може зрівнятися російський Пітер. Але він більше подібний до чоловіка - холодний, суворий. Відень жіночніший - м'який, ніжний, легкий. Усе місто в скульптурах із цільного білого мармуру. Навіть номери будинків вписані в скульптурні форми. На все це можна роздивлятися з карети. Ними катають старовинними вулицями.
На Зальцбург треба дивитися з фортеці, яку ніхто ніколи не завоював. Відкривається вид на вузенькі вулички з крихітними кав'ярнями. Навіть вивіска на "Макдональдзі" з малої літери "м" - щоб не порушувати дух епохи.
Зальцбурзький вельможа залоскотав на смерть сімох жінок. Зв'язував і лоскотав їх, доки не вмирали. Їхні могили разом у два ряди на міському цвинтарі. Посеред кладовища є старовинний костел, в якому люди викуповують плитки підлоги, під якими їх поховають. На плитці під ногами написано, хто під нею спочиває. Коли минає термін оплати, родичі небіжчика її поновлюють. Або гріб виносять для перепоховання на кладовищі, а на звільнене місце кладуть чергового мерця. Це так популярно, що люди чекають черги й за життя платять на 100 років наперед від дня майбутнього похорону.
Дуже акуратна, вишколена й чопорна обслуга. Не пустили в Зальцбурзі в ресторан, бо ми були в джинсах. Кажуть: "Сорі, дрес-код". А в самих зал порожній, жодного клієнта.
Зайшов до цукерні - одразу дають солодощів скуштувати. У булочній - якогось бублика, навіть якщо нічого не купуватимеш.
Один цукерок коштує 2 євро. На кілограми теж продають, але виходить дорого. Зроблені вручну, кожен із різною начинкою. Можна зайти на кухню й побачити, як і з чого роблять цукерки, печуть тістечка. Привіз додому вісім сортів Milka.
Австрійське пиво зберігається три дні. Пива не люблю, але австрійське пив із копченою гірською фореллю. У горах рибні ферми, а поряд - невелика пивоварня.
3 
1
Коментарі