Пейджер NEC киянин 49-річний Андрій Шетанков придбав 1997-го у фірмовому магазині компанії "Радіоком". Коштував $30. Середня зарплата українця тоді становила 147 грн, або $76.
Пейджер – пристрій для отримування коротких текстових повідомлень. Їх почала виготовляти американська компанія Motorola 1956 року. Масовими стали в 1990-х. В Україні були декілька компаній, які надавали такі послуги зв'язку: "Радіоком", "Укрпейдж", "BEEPER Пейджинг", "Діада". Пропонували різні пакети абонплати, з обмеженою кількістю повідомлень чи безліміт.
– Річ дорога, але потрібна для роботи, – розповідає Шетанков. – Тоді я займався постачанням технічного інвентарю в харчовій промисловості. Кожен пейджер мав чотиризначний номер. Для користування ним платили місячну абонплату в банку чи точках продажів компанії. Щоб передати повідомлення, потрібно було подзвонити зі стаціонарного телефона чи таксофона на короткий номер оператора. Номер "Радіокому" – 069. Диспетчерові диктували номер пейджера й текст. Обсяг був обмежений – 60 символів, це 8–10 слів. Відповісти неможливо, доводилося шукати телефон.
Траплялося, що дружина чи родичі надсилали повідомлення. Переважно це було коротке: "Перетелефонуй". Іноді надходили чужі повідомлення. Якось отримав кілька слів інтимного характеру. Одразу видалив його від гріха подалі.
2000 року придбав перший мобільний телефон. Якийсь час користувався ним паралельно з пейджером. Але скоро в цьому відпала потреба. Пристрій зберігаю досі як історичний артефакт.
5 
1
Коментарі