Півроку тому в мене з'явився ворог – молодий рудий бульдог. На роботу ходжу маленькою вулицею Олени Пчілки. Там лише двоповерхові приватні будинки. На середині вулиці невелике подвір'я блакитного особняка обгороджене півтораметровою сіткою. Біля воріт – дзвінок і табличка "У дворі злий пес".
Уперше собака налякав мене несподівано. Причаївся під воротами і, коли я проходила повз, – загавкав. Сказати, що я злякалася – це нічого не сказати. Аж підскочила. Пес, наче вдоволений моєю реакцією, побіг за будинок. З того дня дорога на роботу стала випробуванням. Собака відчував моє наближення, затаювався, із гарчанням вискакував, рвав задніми лапами землю, клацав зубами.
Такої неприязні тварини до мене не можу пригадати. Сама обожнюю всіх чотирилапих, особливо котів і собак. Пробувала лагідно з ним поспілкуватися, приманити курячою печінкою, яку несла для кішки. Не вдалося. Дзвонила у двері до власників – їх ніколи не було вдома. Я вже навіть звикла до такого ранкового вітання і майже не звертала на бульдога увагу.
Дзвонила у двері до власників – їх ніколи не було вдома
А тиждень тому крізь прочинені ворота пес вибіг на вулицю. Я вперлася в бетонний паркан. Собака, припадаючи на передні лапи, гавкав та стрибав навколо мене. На мої крики з будинку вийшов господар, моложавий чоловік у домашньому халаті.
– Не бійся, собачка не кусається. Тарзан, до мене! – гукнув.
Жодної реакції, пес далі клацав зубами, я прикривала ноги сумкою. Чоловік вийшов на вулицю, відтяг собацюру. Я почала сваритися, казати, що пес міг мене покусати, що заяву в міліцію писатиму.
– Та я сам мєнт, можу тобі папір на заяву винести, – вишкірився чоловік. – Собака гуляв на приватному подвір'ї, випадково вискочив. Ти ж не постраждала. Давай, іди туди, куди йшла, а то нацькую ще.
На роботу зараз ходжу іншою дорогою. Там більше автомобілів, зате немає собак.
1 
1
Коментарі
39