– Якщо сьогодні записуєтеся в чергу – то під номером 72, а на завтра можна і 25-ю пройти, – каже жінка з блокнотом. О восьмій ранку біля будівлі управління Львівського бюро технічної інвентаризації черга з півсотні людей. Я приїхала за годину до відкриття.
Щоб оформити технічний паспорт на куплену квартиру, відпросилася з роботи до обіду. Планувала все зробити за день. Документи приймали тільки в одному кабінеті, на одного відвідувача виділяли 15‑20 хвилин. До обіду туди потрапили 13 чоловік. Інколи працівники виходили й викликали за прізвищами "своїх".
Наступного дня до обіду я також не встигала. Літній чоловік із купою паперів, розмахуючи посвідченням ветерана війни, пробув у кабінеті понад годину. Роздратована, телефоную по пораду до знайомої, яка недавно придбала помешкання.
– Треба було одразу запитати, – каже. – Дам номер такого собі Петровича, він може це все вирішити за винагороду. Надійний, рекомендую.
Домовляюся з Петровичем, за півгодини той підходить – низький сивий чоловік. Передивляється папери й перепитує, хто його рекомендував.
– Можу за тиждень зробити. Підвал у техпаспорт домалювати? – питає.
Домовляємося, що за тиждень він подзвонить.
І справді, у восьмій ранку через сім днів будить мене дзвінком.
– Я під вашим будинком, – каже. – Виходьте по документи.
Накидаю куртку, вибігаю на вулицю. Петрович виходить з авто, передає готові документи.
– Усе швидко і з доставкою, добре працюєте, – простягаю 500-гривневу купюру.
– У мене хороша репутація, – чоловік сідає в машину.
Наступного дня співробітниця питає, як швидко оформити документи на перепланування квартири. Шукаю в телефонній книзі номер Петровича. Попереджаю – тиждень треба почекати. Але хороша репутація не підведе.
3 
1
Коментарі
3