Криза в Білорусі не стала великою несподіванкою для економістів. Про негативні тенденції в економіці країни, зокрема зовнішньоекономічній діяльності, експерти попереджали давно.
Тривалий час наші сусіди не можуть позбутися дефіциту поточного рахунку — товарів і послуг за кордоном купують більше, ніж продають.
Ситуація почала загострюватися ще 2007 року. За даними Державного статистичного комітету Республіки Білорусь, тоді дефіцит поточного рахунку зріс на 100% і сягнув $3 млрд. Наприкінці 2010 року цей показник становив вже майже $8,5 млрд, тобто близько 16% ВВП. Через мізерні іноземні інвестиції із Заходу в країні почав відчуватися брак іноземної валюти. Національний банк Білорусі був змушений використовувати власні резерви для задоволення цього попиту. Єдиним шляхом у цій ситуації стала девальвація національної валюти. Вона відбулася у травні.
Іншим чинником кризи став також шлях економічного зростання, обраний країною. Білорусь досягла досить високих і стабільних темпів зростання за останнє десятиріччя. До кризи цей показник становив у середньому 8%. Для порівняння, за даними Світового банку, економіка України зростала в середньому на 6% з великими коливаннями у темпах. Проте у Білорусі зростання відбувалося за рахунок збільшення інвестицій в основні фонди, насамперед у об'єкти будівництва, без відповідного збільшення продуктивності та технологічного розвитку економіки. Закритість економіки для західного інвестора та переважання державних підприємств в економіці досі не дозволяють країні значною мірою скористатися передовими світовими технологіями.
Для стабілізації ситуації в економіці Білорусі ЄврАзЕС вирішило надати країні кредит у розмірі $3 млрд. Перший транш кредиту — $800 млн — Білорусь вже отримала у червні. Ці кошти та девальвація рубля "заспокоять" валютний ринок. Знецінення нацвалюти мало б зменшити попит на імпорт та сприяти зростанню експорту. Але керівництво держави пішло на збільшення соціальних виплат та зарплати. Як наслідок — суттєво зменшити попит на імпорт навряд чи вдасться, зовнішньоекономічний дисбаланс подолано не буде.
Говорити про вплив Митного союзу на економіку Білорусі поки зарано. Він почав діяти лише минулого року. Утім, результати економічних досліджень по інших країнах свідчать, що торгові угоди між країнами, що розвиваються, приносять менші вигоди, ніж угоди таких країн з розвиненими країнами. Крім того, митні союзи часто призводять до так званої "переорієнтації" торгівлі з найбільш ефективних торгових партнерів на користь партнерів по союзу через вищі ставки ввізного мита, запроваджені у результаті таких угод.
Певні "кризові" ризики зараз є і в Україні. Держава поступово збільшує кумулятивний дефіцит поточного рахунку. За даними НБУ, в квітні він зріс до $4.7 млрд — приблизно 3% ВВП. Проте, на відміну від Білорусі, в Україні триває приплив іноземного капіталу. Завдяки цьому Нацбанку в першому кварталі навіть збільшив власні резерви на більш ніж мільярд доларів.
Але не слід забувати про нещодавні події, коли ситуація у світовій економіці призвела до так званої "зупинки капіталу". Україна повною мірою відчула це, коли разом зі зменшенням попиту на вітчизняний експорт припинився потік іноземного капіталу, і Нацбанк був змушений девальвувати гривню. Значна концентрація українського експорту та залежність експортних секторів від ціни на газ призвели до того, що падіння ВВП України було одним із найбільших у світі.
Щоб уникнути таких подій у майбутньому, або принаймні зменшити їхній вплив, Україна має модернізувати свою економіку, розвивати свій експортний потенціал, розширюючи спектр експортних товарів і послуг, а також зовнішніх ринків. Правильним кроком у цьому напрямку стане підписання угоди про створенню зони вільної торгівля з Європейським союзом.
2 
1
Коментарі
24