Зараз, після завершення різдвяних свят, мусимо негайно ухвалити рішення, як перемогти. Ми, звісно, не відпочивали на ці свята. Але наші вороги відпочивали – бо ми дозволили їм розслабитися.
Маємо констатувати: велелюдний революційний потенціал початку грудня не використано повною мірою. В пікові моменти протестів (1, 8, 11 грудня) лідери Євромайдану мали в розпорядженні масові акції чисельністю від 500 тис. осіб, домінування в медіа-просторі та розгубленість влади. Однак їм не вдалося спрямувати цей потужний ресурс ненасильницького тиску.
Причин кілька. Насамперед, лідери опозиційних партій були неготові перетворити надпотужну міць масових протестів у конкретні перемоги. Сотні тисяч вже вмотивованих, активних революціонерів, як не дивно, виявились для лідерів несподіванкою.
Усі ми наївно сподівалися, що режим Януковича впаде сам по собі, усвідомивши доконаний факт цілковитого відторгнення суспільством. На жаль, ми недооцінили неадекватність і безсоромність влади. Вона вистояла, бо ми завагалися.
Земляки, які приїхали на Майдан зі Львівщини, почали питати: "Що далі? Як довго спостерігатимемо?". Зрештою, вони мусили приєднатися до справді ефективних, проте малочисельних акцій Євромайдану, які організовуються поза партійними прапорами й не завжди дістають підтримку зі "сцени".
Тим часом, "сцена" заколисує. Сьогодні вони не йдуть на перемовини до виконання попередніх вимог – завтра забувають про всі ті вимоги. Вчора вони вимагали негайних відставок усіх і вся – сьогодні голосують за амністію для "євромайданівців" (!) з тими, кого вчора вже заколотили в політичній "домовині".
Таке враження, що лідери Євромайдану досі не відчувають себе єдиною командою, яка візьме відповідальність за країну. Невже досі вважають, що їм є що втрачати нарізно, – і нема що здобувати єдиною командою? Подібне мислення застаріле й інфантильне.
Точку неповернення пройдено! З 1 грудня 2013 року вся Україна живе в новій політичній реальності. Вже немає бізнес-пріоритетів, пасивних виборців, млявого опору влади, шоу Савіка Шустера й голосування-2015. Натомість є економічна катастрофа, боргова залежність від Москви, активні відчайдушні громадяни, щоденні побиття активістів, війна компроматів і Медведчук на Банковій (поки без кабінету).
Враховуючи все це, реальними сценаріями сьогодні можуть бути як подовження президентського терміну Януковича судовим рішенням, так і його відставка і втеча в найближчі місяці, і навіть сепаратистський збройний конфлікт.
Усі ці обставини, двомісячне розкачування і постійний вододіл між політичною і громадською складовими Євромайдану вимагають конкретних дій насамперед від опозиційних лідерів. Питання єдиного кандидата уже в першому турі – це питання навіть не сьогоднішнього, а ще вчорашнього дня. Водночас його не можна вирішити за допомогою ультиматумів. Мовою ультиматумів не личить спілкуватись партнерам, які об'єдналися заради великої місії Євромайдану, у якій єдиний кандидат – усього лиш одна із перемог.
Тому першим рішучим кроком до згуртування вождів Євромайдану має стати публічне визначення нового лідера нової країни. Того, хто переможе на виборах президента. "Хто після Януковича?" не є, як кажуть активісти, головним питанням. Погоджуюсь: треба міняти систему, треба боротись за ідею. Водночас це "неголовне" питання про прізвище – аварійне й практичне, мірило легітимності керівництва Майдану.
Категорично відкидаю оголошену зі "Сцени" стратегію походу на президентські вибори "кількома колонами". Себто, висунення єдиного кандидата від Євромайдану в другому турі. Кандидат із конкретним прізвищем потрібен уже в першому турі. Це НЕ означає, що інші лідери будуть поза виборчим процесом. Це означає, що усі реєструються, спільно йдуть на вибори, але всі працюють на одне прізвище.
Як це має працювати:
Оголосити на черговому Євромайданому віче, що серед опозиційних лідерів (не лише "опозиційної трійки"), є єдиний кандидат на президентські вибори у 2015 році уже в першому турі. Назвати його прізвище. Поставити крапку на цих розмовах;
Об'єднатися на усіх рівнях, створити єдиний штаб, і усім працювати виключно на єдиного кандидата, агітувати за нього, забезпечувати його багатомільйонну перевагу над Януковичем;
З метою мінімізації ризиків, що якогось із кандидатів не допустять до виборів (отруять, знімуть з реєстрації, ув'язнять), висуватися потрібно усім опозиційним кандидатам, кожен з яких зобов'язаний дати публічну гарантію Майдану, що він за 2 тижні до виборів зніме свою кандидатуру на користь єдиного;
З цією метою кандидати мають перед Євромайданом підписати публічну угоду про взяті на себе зобов'язання, що під час виборчої компанії вони не будуть взаємопоборювати один одного та рішеннями своїх з'їздів гарантують зняти своїх кандидатів на користь сильнішого;
Створити пул соціологічних компаній міжнародного рівня, які постійно проводитимуть соціологічні дослідження рейтинговості кандидатів. Результати цього дослідження мають бути обов'язковими для виконання.
Навіть якщо єдиного кандидата, оголошеного зі сцени Євромайдану, під будь яким приводом влада зніме з президентських перегонів, єдиним стає той, хто за результатами соціологічного опитування, проведеного пулом цих кампаній, має найбільшу підтримку громадськості. Далі усі агітуємо за нього. Маючи таку підтримку громадськості, влада не піде на те, що "тупо рубати" опозиційних кандидатів;
Паралельно оголосити склад альтернативного уряду. Інші опозиціонери мають увійти до його складу та своєю ефективністю довести громаді, що вони здатні втілити в життя програму дій після перемоги Євромайдану.
ОСЬ ТАК! РЕЄСТРУЮТЬСЯ ВСІ! ПРАЦЮЄМО НА ЄДИНОГО! ОДИН ШТАБ! ОДНА ПРОГРАМА ДІЙ! ОДНА КОМАНДА З ВТІЛЕННЯ ПРОГРАМИ ПІСЛЯ ПЕРЕМОГИ! Аргументи проти цих вимог вже неможливо сприймати всерйоз.
Якщо парламентська "трійка" Євромайдану не спроможеться обрати з-поміж себе лідера – вона лише викреслить себе зі списку претендентів на владу в Новій Україні. Викреслить себе з історії.
1 
1
Коментарі
3