У 1996 році Україна зобов'язалася компенсувати своїм громадянам заощадження, втрачені ними у фінансових установах СРСР. Однак далі справа рухалася дуже кволо, адже це потребувало колосальних ресурсів. Ініціативи нинішнього та попереднього урядів з компенсації громадянам "тисячі" виявилися суто символічними, зате збурили надмірний ажіотаж у суспільстві. За нинішньої системної фінансової кризи потрібно шукати нові форми компенсації знецінених вкладень. Зокрема, треба передбачити бюджетну компенсацію за медикаменти на вимогу вкладника.
Повернення громадянам заощаджень, втрачених на радянських "книжках" Ощадбанку – це моральний обов'язок, який держава взяла на себе. Виконання цього обов'язку обтяжливе для економіки й не має істотного впливу на добробут постраждалих вкладників. Але символічна справедливість у цьому випадку не менш важлива за фінансову арифметику. Розуміючи це, влада змушена продовжувати компенсації коштом держбюджету, розпочаті ще Юлією Тимошенко.
Торік через ПАТ "Ощадбанк" виплачено компенсації 5,3 млн вкладників та їх спадкоємців на суму близько 4,5 млрд грн. Це - крапля в морі, адже загальна сума згорілих заощаджень складає мінімум 131,96 млрд грн. "Реєстр вкладників заощаджень громадян", який ведеться в "Ощадбанку", щодня поповнюється новими прізвищами. За даними на листопад 2012-го, в ньому було 11,8 млн громадян. Загалом всього близько 6,16 млн осіб отримали "Юлину чи Вітіну тисячу".
На жаль, знекровлений корупційним злодійством бюджет не може забезпечити всім навіть цю символічну "тисячу". "Біло-блакитна" влада намагається вирішити проблему в доволі типовий для неї спосіб. Виплати людям, внесеним до Реєстру після 1 січня минулого року, заморожені на невизначений термін. Минулоріч з'явилася схема пріоритетної виплати компенсацій на... поховання вкладників. Ідея невдала, навіть без урахування її зловісного символізму. Провладні "оратори", які 2008-го критикували "Юліну тисячу", нині чомусь мовчать про соціальні недоліки "поховальних" компенсацій. Що, наприклад, робити тим, хто помер на самоті? Або ж чи матимуть бажання займатися чиновницько-банківською тяганиною пригнічені горем родичі небіжчика?
10 липня цього року провладні депутати спробували потайки переділити бюджетні гроші, призначені на компенсацію заощаджень. Передбачалося перекинути ці кошти на явно сумнівні витрати: ремонт приміщень судів, реконструкцію транспортної розв'язки на маршруті президентського кортежу в Києві тощо. Опозиція зірвала цю аферу, але проблема фінансового тягаря компенсацій для економіки не зникла.
Альтернативний шлях вирішення цієї проблеми пропонується в новому законопроекті №2601а. Тут розроблено додатковий механізм компенсації заощаджень: покриття з бюджету витрат на придбання вкладниками медикаментів. Така схема краще задовольняє потреби вкладників – порівняно з "гробовими" виплатами від Януковича.
По-перше, цільове фінансування купівлі ліків ліквідує для влади спокусливий "загашник", який, в разі чого, можна перекроїти на сумнівні потреби. По-друге, передбачається відшкодування вартості лише тих медикаментів, які купуються в аптеках за рецептом лікаря та включені до Державного реєстру лікарських засобів України. Це гарантує, що кошти витрачаються поступово й за чітко визначеними критеріями. Відтак "аптечні" виплати є значно справедливішими за впроваджені "регіоналами" "гробові". Окрім того, громадянам стануть доступнішими коштовні медпрепарати.
Ідея підготовки цього законопроекту виникла не просто так. Відповідна ініціатива вийшла від людей, коли на самій буденній зустрічі із виборцями до мене звернувся один чоловік, хворий на рак, з докором: чому держава, яка платить йому пенсію 900 грн, не дозволить зняти кошти з "ощадної книжки" хоча б на лікування?
1 
1
Коментарі
8