Понад два з половиною роки Віталія Єфіменко з Коростеня на Житомирщині відвойовувала своє право на виховання доньки.
З колишнім чоловіком Володимиром Єфіменком жінка розлучилася три роки тому. Донька Олександра, за рішенням суду, жила з матір'ю. Але колишній під приводом примирення приїхав до неї і забрав дитину. Потім звертався в Апеляційний і Верховний суди щодо проживання дитини з ним. Проте вони стали на бік матері. Було рішення про негайне вилучення дитини в чоловіка, але і його він не виконував. Наприкінці березня 2021 року суд видав ухвалу поліції на оголошення дитини в розшук. Поліцейські з'ясували, що Володимир Єфіменко переховується з дитиною у сестри в Києві. 15 квітня туди приїхали слідчі, виконавці, представники служби у справах дітей. Двері в квартиру її мешканці не відчиняли, доки рятувальники не ввімкнули бензоріз. Того ж дня Олександру, якій у травні виповниться 4 роки, повернули матері.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Витягнув за волосся з квартири. Каже, я погана мати"
Такі історії в Україні не поодинокі. Подружжя, які стають колишніми, часто не можуть пробачити образи одне одному. І заручниками дорослих "розбірок" стають діти. Як вирішувати такі ситуації, де потрібно втрутитися державі, які закони змінити і кого наділити більшими повноваженнями – говоримо із автором проєкту "адвокат дитини" Сергієм Стареньким.
З чого починати діалог про дітей при розлученні, якщо батьки не можуть домовитися?
Люди, які розривають стосунки, дуже часто ірраціонально приймають рішення саме через призму образ, помсти. Тому, коли мова йде про дітей й інші аспекти – майно, аліменти - бажано, щоб брали участь особи, які не мають емоційного навантаження. Це адвокати, або психологи. Моя рекомендація - отримати юридичні консультації щодо наслідків тих, чи інших дій. Це обов'язково.
Друге – у нас в Україні хоч і декларується, що діти захищені. Але держава прийняла таку позицію, що діти кинуті в залежність від батьків – від їхніх емоцій, настроїв. Держава практично не захищає дітей з точки зору їхніх прав. Обов'язок захищати покладений лише на батьків. Повинна бути особа, яка не залежна від батьків. Але яка буде спостерігати за інтересами дитини і дотримуватися їх. Цей обов'язок нібито покладений на службу у справах дітей та сім'ї. Але вони зараз майже безправні у зв'язку із ліквідацією та реорганізацією. З юридичної точки зору, в країні хаос в питанні захисту прав дітей.
Якщо говорити про цей конкретний випадок – то жінка за три роки пройшла всі судові інстанції, використала всі законні методі впливу, поки повернула дитину. Як спростити процедуру?
Виходи - два. Або надати службі у справах дітей повноважень приймати рішення на свій розсуд негайно. Без судових процесів. Приміром, про тимчасове вилучення. Або - більше повноважень і важелів впливу поліції. Щоб у разі конфлікту між батьками поліція мала право на фізичне вилучення дитини. Бо зараз поліція від цього відхрещується. Мовляв, батьки хай вирішують, у нас немає таких повноважень.
Зараз ситуація наступна. Людина йде в суд, щоб поновити свої права. І у неї є нібито механізм забезпечення позову. От у випадку з майном – поки позов розглядається, майно арештоване. Потрібне таке забезпечення позову у батьківських спорах. Щоб на час вирішення дитина перебувала в матері, наприклад. Або по тижню у обох батьків. Але у нас суди створили іншу практику. Вважають, що такий тимчасовий захід вирішення спору не можна застосовувати. Бо це вже є вирішення спору по суті. І ці процеси йдуть і будуть йти роками. Тому що одна сторона зацікавлена в тому, щоб він тягнувся. А друга сторона не має тих важелів, щоб вплинути на ці процеси. Якщо суди почнуть приймати рішення про забезпечення позовів саме на стадії подання, і це буде контролювати поліція і служба в справах дітей, тоді може щось зрушиться з місця.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Мого сина били і морили голодом"
Жінка мала на руках усі документи, що дитина має проживати з нею. Чи мала право на силове відібрання дитини? Її могли б тоді звинуватити у викраденні, приміром?
Про викрадення тут не йдеться. Але якщо фізично виривають дитину, наносять ушкодження - це може трактуватися, як знущання над дитиною. Або ж хуліганство. Якщо мова про публічне місце. Тут насправді є серйозна проблема. Тому що практичне виконання судового рішення не передбачає застосування фізичної сили. Ні збоку батьків, ні поліції, ні служби в справах дітей. Поліції треба дати більше повноважень. Вони за законом могли б застосовувати помірковану фізичну силу для того, щоб виконати якесь рішення, або припинити якесь порушення. Але поліція зараз не має таких прав.
Порушник розуміє, що відповідальність 99 відсотків не наступить
Чоловік ігнорував усі судові приписи, поліцію, виконавців. Чи існують якісь ще важелі впливу?
Ні. Бо розуміють і знають, що у нас вироків за невиконання судових рішень – одиниці. По-перше, поліція не дуже відкриває такі кримінальні провадження. По-друге, навіть якщо такі справи заходять в суди – практично всі розвалюються. Суди самі не захищають свої рішення і свою практику, не притягуючи до відповідальності. Тобто, порушник розуміє, що відповідальність 99 відсотків не наступить. А якщо й наступить, то невідомо коли.
Чи відомі цифри, скільки подібних рішень виконуються?
Ні. Але зараз створюються громадські рухи, які закликають не виконувати судові рішення. Вони напівкримінальні, але організовані. Такі є як серед чоловіків, так і серед жінок. Я роблю висновок: якщо такі випадки мають системний характер, то проблема серйозна, щоб її ігнорувати.
А як у Європі? США? Чи поширені там подібні випадки? Як карають за невиконання рішень?
Є там такі випадки. Але на них дуже жорстко реагують. Неповага до правосуддя - це один із найтяжчих злочинів у Європі і в Штатах. Якщо ти не виконаєш судове рішення – значить дієш проти держави. За це саджають до в'язниці.
З якого віку враховується думка дитини при визначенні місця проживання? А за кордоном?
У цьому питанні наше законодавство співпадає з європейським. По закону – до 10 років думка дитини не враховується. З 10 до 14 питають думку дитини і її мають враховувати у прийнятті рішення. З 14 роки дитина сама приймає рішення, де вона хоче жити. І ніхто не в праві їй перешкодити. Але законодавство дає ще одну можливість. Якщо дитина не досягла 10-річного віку, але експерт-психолог дасть висновок, що дитина в тому психологічному стані, коли вона адекватно може приймати таке рішення, – суд може врахувати і такі обставини.
Неповага до правосуддя - це один із найтяжчих злочинів у Європі і в Штатах
Проєкт "адвокат дитини". Про що він? У таких випадках він може працювати?
Проєкт - не новина, працює в багатьох країнах. Полягає в тому, що держава у випадку конфлікту або судового спору, в якому зачіпаються інтереси дитини, призначає дитині адвоката. Робота адвоката оплачується за рахунок держави. І він не залежить ні від батька, ні від матері ні фінансово, ні якимись договірними стосунками. У нас зараз теж адвокат може захищати інтереси дитини. Але його роботу фінансує хтось із батьків. І відповідно адвокат орієнтується більше на інтереси того, хто платить гроші, ніж безпосередньо на інтереси дитини. Це треба змінити. Але проєкт поки підтримують в Україні лише на словах. Відчуваємо спротив від служб, які бояться викриття мільйонів зловживань по дитячих будинках, з усиновленням. Якщо будуть незалежні адвокати, то багато цих проблем вилізе назовні.
У Києві 26-річний чоловік помстився колишньому співмешканки, спаливши його авто. Від загорання Subaru вогонь пошкодив ще 2 машини, припарковані поруч. Поліцейські того ж вечора розшукали винуватця події. З'ясували, що співмешканка затриманого неодноразово розповідала йому про колишнього чоловіка, який ображав її та після розлучення відсудив у неї дітей і спільне майно. Чоловік вирішив помститись за жінку.
2 
1
Коментарі