Україна - держава номер один в Європі за набором природних, трудових, інтелектуальних ресурсів. А за рівнем доходів населення це європейська держава номер два. Але, на жаль, з кінця.
Ключовою проблемою нашого уряду є відсутність планування. Влада не має стратегічного бачення, як має розвиватися економіка в країні. Український уряд лише розписує державний бюджет на найближчий рік, і то кошторис на останній квартал потрібно переглядати. Бюджет має бути лише інструментом певної програми, яка розрахована на 3-5 років. А ця програма - елементом стратегії на 15-20 років. У нас ця логіка діє з кінця. Бюджет пишеться не на забезпечення якихось програм, а просто, щоб якось протягнути рік. І ми живемо за таким принципом вже 22 роки.
Немає ніякої економічної далекоглядності. Звичайно, при такому підході ні про який економічний розвиток не йдеться. А наслідки - це середня зарплата у 300 євро, середня пенсія у 100 євро на місяць. Через такі низькі зарплати 6,5 мільйонів працездатного населення виїхало з України. 95% з них не повернеться ніколи. Їде лише працездатне населення. Пенсіонери залишаються тут. І їх потрібно забезпечувати пенсіями. Сьогодні ми вже дійшли до співвідношення працюючого до пенсіонера - один до одного. У сусідній Польщі це співвідношення - два працюючих на одного пенсіонера. І поляки піднімають крик, що невдовзі нема кому буде працювати. А в нас ніби так і треба.
Економіка кожної країни працює на взаємодію трьох функцій - виробництва, продажу і розподілу. Це вічний колообіг. Тільки коли ми станемо на такій шлях економічного розвитку, наша економіка почне розвиватися. Поки ми на цей шлях не стали, ми просто втрачаємо роки.
Експортери в України - переважно ресурсники. Вони викачують із землі наші ресурси, продають їх за кордон. А країні від цього немає ніякого ефекту, тому що всі операції від надр проводяться через офшори. Потім інші країни з цієї сировини виготовляють споживчі товари, і експортують на нашу територію. Ми купуємо їхні товари, інвестуючи у їхню економіку. Виходить, наша економіка працює не на своє відтворення, а на фінансування інших економік.
Слід нарешті почати думати над економічною стратегією і впроваджувати її в життя. Стратегія має виконуватися, яка б політична сила не приходила до влади. Наприклад, як в США. Хто б там на виборах не переміг - демократична партія чи республіканська - економічна стратегія є неухильною.
2 
1
Коментарі
4