Дід Мороз не одразу став добрим новорічним гостем. На початку 19 ст. в українських селах дітей лякали крижаним велетнем у сніговій шубі. Неслухняних він нібито саджав до свого лантуха й ніс вовкам. Тому в ніч проти Різдва, коли, за переказами, з лісу мав з'явитися старий, малі сиділи нишком-тишком.
Усе змінив російський письменник Володимир Одоєвський 1840 року. У його казці "Мороз Іванович" старий злагіднів. Інші автори теж почали писати про доброго дідуся. Він став зводити для дітей снігові гори, захищати лісових звірят.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Найціннішими ялинковими іграшками на виставці у Києві стали герої казок
Коли звичай ставити на Різдво ялинку проник із Європи до Російської імперії, а водночас і на українські землі, діти зацікавилися, хто приносить із лісу зелене дерево й кладе під нього подарунки. Дорослі вигадували: бабуня Зима, малий Ісус, дядько Ялинкар тощо. І лише наприкінці 19 ст. це стали приписувати Морозові Івановичу, а простіше — Дідові Морозу. Тоді ж він з'явився у вигляді рекламної ляльки у вітринах магазинів, став ялинковою прикрасою, а також перетворився на популярного персонажа різдвяних поштових листівок. Відвідувати дитячі ялинки Дід Мороз почав незадовго до Першої світової війни.
Нова більшовицька влада спочатку його не чіпала. Але 1927 року в СРСР розпочалася антирелігійна кампанія, Різдво з радянського календаря викреслили. Впав у неласку й Дід Мороз. Газети його лайливо звали "религиозным хламом". "Ребят обманывают, что подарки им принес дед-мороз, — стверджував автор тогочасної пропагандистської брошури. — Господствующие эксплуататорские классы пользуются "милой" елочкой и "добрым" дедом-морозом еще и для того, чтобы сделать из трудящихся послушных и терпеливых слуг капитала".
Вісім років країна офіційно жила без Діда Мороза. Різдвяні ялинки люди встановлювали й далі. Але їх привозили таємно вночі, щільно завішували вікна від доскіпливих. Згодом більшовики вирішили: якщо не вдалося заборонити ялинку й Діда Мороза, треба повернути їх як новорічних персонажів. З такою пропозицією виступив другий секретар ЦК КП(б)У Павло Постишев. 28 грудня 1935 року в газеті "Правда" з'явилася його стаття "Організуємо до Нового року дітям гарну ялинку!". Тоді ж у Києві відбувся перший дитячий "утренник" із Дідом Морозом. А в січні 1937-го старий у парі з онукою Снігуркою дебютував на сцені московського Будинку спілок. Відтоді цей дует став невід'ємною частиною всіх радянських новорічних святкувань.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 400 листонош розносили киянам листівки з різдвяними привітаннями
У часи Другої світової Діда Мороза "мобілізували" на ідеологічний фронт. На новорічній листівці 1944 року він зображений зі "сталінською" люлькою, а за плечима — лантух зі зброєю, прикрашений американським прапором — США тоді допомагали Радянському Союзу зброєю та харчами. По війні ж Дід Мороз пропагував досягнення СРСР. На новорічних листівках 1960–1970-х він з'являвся то поруч із хлопчиком-космонавтом, то біля комсомольського потяга з написом "БАМ", то за штурвалом атомного криголама "Арктика". Це була "золота доба" Діда Мороза.
У 1990-х в Україні згадали, що первісно Дід Мороз все-таки різдвяний персонаж. Але його новорічний імідж набув такої популярності, що відмовитися від нього було годі. Тож нині маємо поштівки, на яких Дід Мороз вітає відразу з обома святами — Різдвом та Новим роком.
2 
1
Коментарі
3