"Я вам відкрию маленьку таємницю, хотів уже йти з професії, на спокій. Але нещодавно мене запросили на фестиваль клоунів до Сочі. Ну, думаю, поїду, подивлюся, хто нас замінить. А коли вийшов на сцену, публіка піднялася, стала аплодувати. Я навіть заплакав від щастя. І думка про те, щоб більше не працювати - пішла безповоротно. У мене відкрилося друге дихання. Як у спортсмена. Біжить-біжить, падає, а потім з'являються нові сили. І він приходить першим, стає чемпіоном. І я хочу бути чемпіоном?", - ділився журналістам легендарний цирковий артист Олег Попов 31 жовтня 2016 року. Через два дні в артиста зупинилося серце, коли він дивився телевізор у гримерці під час гастролей у Ростові-на-Дону.
За кілька годин до смерті клоун як раніше жартував, радів, сміявся, почував себе добре. Смерть Олега Попова шокувала тисячі людей: "Прощай, Сонячний клоуне, прощай шматочку мого дитинства!". Артиста поховали в Німеччині, де він жив із 1991 року. Олег Попов заповідав лежати в труні у своєму сценічному костюмі.
У кожної нормальної чесної людини в серці завжди має залишатися дитинство. Нехай хоч трішечки. Нехай хоч шматочок. За сценічним образом безжурного хлопчини з копицею жовтого волосся і щирою усмішкою ховалася неймовірно важка доля людини, яка на своєму досвіді пізнала, що таке біль низки постійних втрат. Проте, його принцип - приносити людям хоч краплину радості в будь-якій ситуації - був лейтмотивом життя до останніх днів, пише uznayvse
Олег Костянтинович був єдиною дитиною своїх батьків. Тулилися в Москві у комуналці з двома іншими сім'ями. Батько хлопчика працював на годинниковому заводі, мати - займалася ретушуванням фотографій.
У 1937 році зник батько Олега Попова. Його заарештували після того, як вийшов із ладу годинник, виготовлений ним для Сталіна. За іншою версією, чоловік занадто багато пив і одного разу п'яним скоїв злочин, за який його відправили до в'язниці. Відтоді родина більше ніколи його не бачила і нічого про нього не чула. "Це на все життя залишилося найгострішим болем. Тому я і не вступав до партії, бо дуже любив батька", - говорив Олег Попов.
У 1941 році 11-річний Олег нелегально варив ароматне мило разом із сусідом, торгував і приносив у дім додатковий дохід. У 12 став учнем слюсаря на поліграфічному комбінаті видання "Правда".
Коли ти любиш свою професію, якою б вона не була, - від двірника до космонавта, - у тебе завжди буде успіх. У 1944 році Попов почав займатися акробатикою в спортгурткові при газеті "Правда". Під час одного з виступів його помітив керівник Державного училища циркового мистецтва. Скоро саме туди і вступив майбутній артист. Зробив це потай від матері, яку не хотів засмучувати прощанням із кар'єрою в "Правді". Навчання в цирковому давалося Олегу без проблем: він із задоволенням жонглював, танцював, вправлявся на трапеції, канаті. Юнак грав мімікою і музикував. Щодня Попов тренувався по 10 годин. І лише коли стало остаточно зрозуміло, що цирк - його покликання, він зізнався у всьому матері.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Дух Гаррі Ґудіні викликають на Гелловін
У 1946 році Олег Попов разом із друзями по училищу брав участь у культурних вечорах за гонорар - талони на хліб, м'ясо, фрукти і овочі. За 4 роки артист уже веселив сотні людей, мав постійну роботу в Саратовському цирку. Спочатку виступав як еквілібрист. Через рік, під керівництвом клоуна Карандаша, дебютував як килимовий клоун: розважав гостей між номерами. Тоді він обзавівся атрибутами, з якими більше не розлучався на сцені - кудлата, яскраво-лимонна копиця волосся, широкі штани і картате кепі. У Карандаша Попов навчився самостійного мистецтва, зокрема, виготовляти реквізит для виступів і продумувати номери.
Головне для клоуна - мати неповторну тінь. 1954 рік став доленосним для Попова. Коли він був на гастролях в Саратові, місцевий килимовий клоун Павло Боровиков зламав ребро, і замість нього попросили виступити Олега. Попов імпровізував, пародіював вправи жонглера. Публіка зустріла нового циркача з захопленням. Ця мить стала народженням нової циркової зірки. До 24-річного Олега Попова прийшла слава, за ним міцно закріпився статус першокласного циркового клоуна. Номери артиста були комічними, без злості і агресії.
В середині 50-х Олега Попова відрядили за кордон у складі Державного цирку. Під контролем КДБ виступи пройшли в Монте-Карло. Брюсселі, Мюнхені, Берліні та Франкфурті. Під час гастролей головним клоуном замість Карандаша, який зловживав алкоголем, призначили Олега Попова. Європейська преса писала про харизму артиста. Після повернення до Москви на Попова чекало звання Заслуженого артиста. Він продовжував виступати за кордоном, у 1959 році мав неймовірний успіх в Австралії і Японії. Виступи за його участю приносили імпресаріо золоті гори, а ось сам Попов і його колеги отримували лише "кишенькові" гроші.
1960 року Олег Попов зустрівся зі своїм кумиром Чарлі Чапліном. Циркач був на гастролях в Італії і дізнався, що актор знаходиться неподалік. Чарлі знав про успіх колеги, тому відразу відреагував на пропозицію зустрітися. Незважаючи на мовний бар'єр, коміки знайшли спільну мову. На початку 70-х номери Олега Попова побачив весь Радянський Союз, бо їх включили до ефіру недільної програми "Будильник". У 1981 році Попову в Монте-Карло присудили цирковий аналог "Оскара" - премію "Золотий клоун". Її циркач отримав особисто з рук княгині Монако Грації Патриції.
Де цирк, там і моя Батьківщина. Із 1991 року артист жив і працював у німецькому містечку Еглофштайн. Свій від'їзд пояснив тим, що йому не дають виступати в Росії. На той момент у артиста виникли творчі розбіжності з Юрієм Нікуліним. Також Попов втратив усі свої заощадження через інфляцію. У Росії він вважав себе непотрібним.
"Не приховую, я був дуже ображений, коли мені, народному артисту СРСР, нагородженому орденом Леніна і вищими нагородами країни, була призначена мінімальна пенсія. Мова йде не про гроші - про оцінку моєї праці. Протягом 40 років я привозив в країну чималі гроші: з однієї поїздки до 5 мільйонів доларів, хоча всі ми, артисти радянського цирку, отримували 5-7 доларів за виступ. Одного разу мені наснилося, що я, вже абсолютно старий і сивий, стою в переході метро "Площа Революції" і жонглюю кільцями, щоб заробити на шматок хліба. Тобто почав жебраком під час війни в Салтиковці, жебраком і закінчив. Тоді мені запропонували велике європейське турне і гроші, яких я не отримав би за рік роботи, хоча за європейськими мірками це була середня зарплата для звичайного клоуна. Я погодився і в турне досі", - говорив Попов.
Із Сонячного клоуна Олег Попов перетворився на Щасливого Ганса (Hans im Glück). Його виступи мали великий успіх. До Росії артист не приїжджав протягом 24 років.
А вік ... хіба це проблема? У 1952 році Олег Попов одружився на скрипальці циркового оркестру на ім'я Олександра. Дружина подарувала артистові його єдину дитину - дочку Ольгу. У 13 років вона заявила батькові, що бажає піти його стопами. Вступила в циркове і після його закінчення гастролювала з ним як артистка: танцювала на дроті. В кінці 80-х у дружини Олега Попова діагностували рак. Вона перестала супроводжувати чоловіка на гастролях. Померла в 1990-му, коли Попов був із роботою у Гамбурзі. Разом вони прожили 40 років.
У 1991 році 61-річний Олег Попов знайшов нове кохання. Його обраницею стала німецька артистка цирку Габріела Леман, була молодша за артиста на 32 роки. Габі познайомилася з Олегом в Австрії: приїхала на виступ Російського держцирку і дивилася його в проході. Попов побачив дівчину і приніс їй стілець. Після концерту Габі прийшла подякувати артистові. Незнання мови не завадило їм побудувати міцні стосунки. "Спілкувалися спочатку за допомогою розмовника, але Габі швидко вивчила російську, і проблеми зникли. А вік ... хіба це проблема?". За рік вони вінчалися в Нідерландах, під час гастролей. У церкві дзвонили мелодію, яку спеціально для Габі написав Олег Попов.
Габріела супроводжувала Олега на всіх його гастролях. Директор Національного цирку, народний артист України нині покійний Борис Заєць розповідав, що під час приїздів до Києва на виступах Попова завжди був аншлаг. По закінченні вистави Олег Костянтинович йшов до циркового готелю, де разом із дружиною, донькою та онуком займав два скромних однокімнатних номери. Просив: "Щоб мій номер нічим не відрізнявся від інших. Я такий же артист, тільки більше часу перебуваю на манежі".
Незвичне хобі циркача
Свою кепку він знайшов випадково, на "Мосфільмі" під час зйомок. Вибрав її з "гори головних уборів" і як виявилося на все життя. А на питання, чому в нього саме червоні шкарпетки, віджартовувався: "Дурень і пожежник люблять червоне".
"Зазвичай на гастролях свій єдиний вихідний, понеділок, Олег Попов проводив не на пляжі або за містом, а на звалищі. Завжди розпитував: "Де знаходиться міський смітник? А де районні?", - і вишукував старі викинуті речі. Потім приносив до цирку, де в малій майстерні перетворював на експонати для домашнього музею або на реквізит. Знайде якийсь незвичайний самовар або чайник, водопровідний кран, вичистить до блиску - і у власний музей. У Попова були золоті руки: він і слюсарював, і столярував", - згадував Борис Заєць.
4 
35413
Коментарі