Микола Кацал створив унікальний хор хлопчиків

Цього дня, 24 травня, справляють роковини смерті Миколи Кацала - художнього керівника та диригента Львівської державної академічної чоловічої хорової капели "Дударик".

Народний артист України, лауреат Шевченківської премії і почесний громадянин Львова пішов із життя на 75-му році у кардіологічному відділенні львівської лікарні.

"Мав проблеми з серцем, - розповідають у чоловічій хоровій капелі "Дударик". 45 років Микола Кацал був її художнім керівником. - Кілька років тому переніс складну операцію на серці. Після того лікувався у стаціонарі. 20 травня йому стало зле. Миколу Лукича госпіталізували".

Із дружиною концертмейстером хору "Дударик" 69-річною Любов'ю Кацал прожив у шлюбі півстоліття. Мають синів 47-річного Миколу та Дмитра, 41 рік.

Народився у Проскурові, шкільну освіту отримав в Красилові. У 1962 році закінчив Львівський Політехнічний Інститут як інженер-геодезист. Музичну освіту здобув у 1965-1973 роках в Читінському, Львівському училищах та Львівській консерваторії.

У 1971 заснував хор хлопчиків "Дударик", з яким досяг значних успіхів і здобув всесвітню славу. Побував із концертами у всіх цивілізованих країнах світу.

Назвою своєю хор дає оптимістичну відповідь на риторичне питання присутнє у відомій за М. Леонтовичем пісні "Дударик": "Діду, мій Дударику, ти ж було селом ідеш, ти ж було в дуду граєш. Тепер тебе немає, дуда твоя гуляє, і пищики зосталися, казна-кому досталися…" Радянські політики вмовляли змінити назву, але Микола Кацал її зберіг.

"Його кредо звучало: Бог, правда і праця. У цих трьох константах - весь батько. Можна було назватися при заснуванні хору скажімо "Хлоп'ята Ілліча". І це би дало відразу швидкий кар'єрний результат. Тим не менше батько вирішив не йти цим легким шляхом, бо вибрав трудніший шлях, але - шлях Правди. До кожної з них він дійшов у певний період свого життя. Але правда - була вирішальною і відповідно вона відкрила двері до всіх решта", - розповів Дмитро Кацал, син Миколи Лукича і директор хорової капели "Дударик".

Впродовж багатьох років Микола Кацал був спеціальним кореспондентом газети "Львовская правда", дописував до газет "Вільна Україна", "Культура і життя", "Молодь України", до журналу "Музика".

Нагороджений Грамотами Української Православної Церкви (КП), Української Греко-Католицької Церкви, медаллю "За відданість" Української Автокефальної Церкви. Заслужений діяч мистецтв України (1999 р.). Лауреат Національної премії України ім. Т.Г. Шевченка (1989 р.).

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: На офіційній зустрічі в Канаді Геннадій Удовенко підняв ще не узаконений прапор України.

Герой України і оперний співак Василь Сліпак розпочав свій шлях у музиці у дитячому хорі "Дударик". Світогляд, смак майбутнього оперного співака формували репертуарні твори українських композиторів, які виконували у хорі: від Дмитра Бортнянського, Артема Веделя, Максима Березовського до колядок і щедрівок в обробках українських композиторів - Миколи Лисенка, Миколи Леонтовича, Кирила Стеценка, Олександра Кошиця.

Василь Сліпак у складі хорової капели виступав у найпрестижніших концертних залах України і світу: Національна опера України імені Тараса Шевченка, Національна філармонія України, Національний палац мистецтв "Україна", Карнегі-Хол (Нью-Йорк, США, 1990) собор Паризької Богоматері (Франція), зал West Edmonton Mall (Едмонтон, Канада), Ванкувер Ейр Плейс (Канада, 1990), Варшавська філармонія (Польща, 1991, 1992, 1994), Домський собор (Латвія, Рига), а також у Литві, Естонії (1987, 1991), Білорусі, Росії, Грузії, Молдові, Угорщині, Словаччині (1993, 1994), Австрії (1993), Італії, Ватикані, Бельгії, Нідерландах, Швейцарії (1993).

×