Кого втратила Україна у 2018

7

Чимало видатних людей померло у 2018 році: письменників, режисерів, громадських діячів, артистів, науковців. Gazeta.ua пропонує згадати відомих українців, яких ми втратили назавжди.

 

7 липня у столичній лікарні "Феофанія" після інсульту помер український політичний та громадський діяч, радянський дисидент Левко Лук'яненко. 24 серпня йому мало б виповнитись 90 років. Перед смертю планував видати 13-томник своїх книжок. Левко Лук'яненко народився в селі Хрипівка Городнянського району на Чернігівщині в селянській родині. 1951 року вступив у Компартію. Закінчив юридичний факультет Московського університету. 1958‑го за розподілом поїхав працювати штатним пропагандистом райкому партії на Львівщину. 1959-го разом з однодумцями створив підпільну партію "Українська робітничо-селянська спілка". За два роки Лук'яненка арештували за звинуваченням у "виношуванні ідеї відриву УРСР від СРСР". Засудили до розстрілу. За 72 доби замінили вирок на 15 років позбавлення волі. Покарання відбував у Мордовії та Пермському краї. 1976-го вступив в Українську Гельсінську групу. За рік його арештували вдруге. Визнали особливо небезпечним рецидивістом і засудили до 10 років позбавлення волі і п'яти — заслання. Помилували 1988-го. За два роки був обраний депутатом Верховної Ради України. Став співавтором Акта проголошення незалежності України. Брав участь у перших виборах президента України. Рік був послом України в Канаді. Володів англійською, польською, німецькою мовами. Вважав, що слід продовжувати економічні санкції проти Росії, поки вона економічно не буде знищена.

 

19 червня на 82 році життя після важкої хвороби легенів помер український поет Іван Драч. Церемонія прощання з письменником відбулась у Володимирському соборі. Іван Федорович Драч народився 17 жовтня 1936 року в селі Теліжинці на Київщині в сім'ї робітника радгоспу. Закінчив Тетіївську середню школу і викладав мову й літературу в сусідньому селі. Перший вірш Драча надрукували 1951-го в районній газеті. Навчався в університеті Шевченка. Через творчі та політичні погляди його відрахували з вишу. Пізніше він зміг відновитися на заочному відділенні. Працював у редакції газети "Літературна Україна". За життя Іван Драч встиг попрацювати і на кіностудії імені Довженка. Саме там написав сценарії до фільмів, які стали класикою українського кіно: "Пропала грамота", "Криниця для спраглих" та "Камінний хрест". У 1975 отримав Шевченківську премію за поетичну збірку "Корінь і крона". Всього видав 20 книжок. Був першим головою Народного руху. Тричі обирався до Верховної Ради. Поет заповідав поховати його в рідному селі Теліженці, поруч із могилою сина Максима.

 

2 лютого у клубі Кабінету міністрів попрощалися з першим космонавтом України Леонідом Каденюком. Він помер 31 січня від серцевого нападу під час пробіжки у парку Царське Село, що в Печерському районі столиці. Напередодні відсвяткував свій 67-ий день народження. Леонід Каденюк народився в селі Клішківці на Буковині в сім'ї сільських вчителів. Закінчив Чернігівське вище військове авіаційне училище та Московський авіаційний інститут. 10 років Леонід Каденюк прожив у шлюбі з Людмилою Колеватовою. 1983-го вирішив розлучитися. Через це вигнали із загону космонавтів. За рік прийняли назад. 19 листопада 1997-го Леонід Каденюк здійснив космічний політ на кораблі NASA "Колумбія". Провів у космосі 15 діб 16 годин 35 хвилин та 1 секунду. Під час польоту виконував біологічні експерименти спільного українсько-американського досліду з трьома видами рослин: ріпою, соєю і мохом. Замовив гімн "Ще не вмерла Україна" для сигналу пробудження екіпажу. За час польоту він пролунав двічі. У 2003 корабель, на якому Каденюк літав у космос, потрапив у катастрофу, не долетівши до Землі. Всі 7 членів екіпажу загинули. Леонід Каденюк залишився єдиним українцем, який побував у космосі. Його поховали на Байковому кладовищі біля футбольного тренера Валерія Лобановського та актора Богдана Ступки.

 

13 лютого у конференц-залі академії наук України попрощалися з філософом Мирославом Поповичем. Він помер 10 лютого на 88-му році життя у власній квартирі. Мав проблеми з серцем. Переніс операцію, а після неї — кілька мікроінсультів. Мирослав Попович народився 12 квітня 1930 року в Житомирі. Мати - вчителька, батько загинув на війні. Закінчив філософський факультет Київського державного університету імені Тараса Шевченка. Із 1953-го по 1956-й працював учителем історії, згодом директором школи у селі Золотий Потік на Тернопільщині. Закінчив аспірантуру Інституту філософії НАН України. Доктор філософських наук. Від 1974-го — професор. Один із співзасновників Народного руху України. З 1992-го — член-кореспондент НАН України. 2002-го очолив Інститут філософії імені Григорія Сковороди. Написав праці, присвячені Миколі Гоголю, Григорію Сковороді, світогляду східних слов'ян. Попович був одним із учасників ініціативної групи "Першого грудня". Група була створена 2011-го у річницю референдуму за незалежність України. Її мета поширювати моральні цінності та сприяти встановлення в країні нових правил. Два роки філософ Мирослав Попович вів кулінарну передачу на каналі "1+1". Компанію йому складали письменники, художники й дипломати. Біля плити говорили про культуру, філософію й політику. Поховали Поповича на 33-й ділянці Байкового кладовища. Там покояться актор Леонід Биков і художник Сергій Якутович.

 

Вночі 4 червня в селі Обирки Бахмацького району на Чернігівщині покінчив з життям 36-річний український режисер Леонід Кантер. У поліції кажуть, він застрелився з автомата на власному подвір'ї. Перед тим заліз у металеву діжу. Смерть знімав на камеру. Рідним лишив передсмертні записки. Леонід Кантер народився у Києві на Троєщині в сім'ї вчителів 27 липня 1981-го. Його батько помер. Мати із синами Глібом і Дмитром зараз живе в Ізраїлі. Закінчив Київський університет театру, кіно і телебачення ім. Івана Карпенка-Карого. Пізніше в ньому викладав. На другому курсі став ведучим передачі "Прийдешні знаменитості", що виходила на каналі "УТ-1". У серпні 2014-го Кантер пішов добровольцем в АТО. Воював у 2-му батальйоні Нацгвардії. Фільмував події на власну камеру. За останні 4 роки завершив роботу над трьома повнометражними фільмами. Їх знімав у співавторстві з режисером Іваном Яснієм. 2014-го вони презентували документальну картину "Війна за свій рахунок", за рік — ­"Добровольці Божої Чоти". Цьогоріч у лютому відбулася прем'єра їхнього фільму "Міф" — про оперного співака Василя Сліпака, який загинув у зоні АТО. Загалом на рахунку у режисера — 50 документальних стрічок. Він також любив мандрувати. За чотири дні до смерті Леонід Кантер на своїй сторінці у "Фейсбуку" написав, що його команда почала працювати над пригодницькою стрічкою "Людина з табуретом". Ідея подорожей з табуретом до океанів з'явилася у 2004 році. Тоді митці вирішили віднести 4 табурети з кухні до 4 океанів. Під час цієї подорожі в аргентинському таксі у Леоніда народилася донька, яку назвали Патагонією. Із дружиною Діаною Карпенко Леонід Кантер прожив у шлюбі майже 10 років. Познайомились в університеті. Мали трьох спільних дітей — доньок 9-річну Магдалену, Патагонію, 6 років, та сина 2-річного Дар'яна. Напередодні самогубства подружжя розійшлося. Кантер проживав на хуторі Обирок з іншою.

 

20 жовтня у ДТП під Києвом загинула 48-річна Марина Поплавська – акторка відомого українського гумористичного проекту "Дизель шоу". Автобус з акторами "Неоплан" зіткнувся з вантажним автомобілем "Нової пошти". Від удару тіло Поплавської фактично розірвало на частини. Ще 4 акторів отримали важкі травми. Марина Поплавська народилась 9-го березня 1970 у місті Новоград-Волинський на Житомирщині. Закінчила Житомирський державний університет імені Івана Франка. За освітою філолог. Понад 20 років вчителювала у місцевій школі. Часто відкидала телевізійні пропозиції та зйомки, якщо вони порушували графік роботи з дітьми. У 2017 звільнилась та повністю присвятила себе роботі на телебаченні. У гумористичному проекті "Дизель Шоу" найчастіше виконувала ролі тещі, дружини, єврейської мами. У Києві з акторкою попрощались 21-го жовтня у Жовтневому палаці. Наступного дня Марину Поплавську поховали на Центральній алеї на Корбутівському кладовищі у Житомирі. Президент України Петро Порошенко посмертно нагородив її орденом "За заслуги" ІІІ ступеня. В Житомирі за ініціативою друзів та колег із команди КВК "Девчонки из Житомира" акторці планують встановити пам'ятник.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Померла найстаріша жінка України

 

31 жовтня на 71-му році життя від серцевого нападу помер український письменник Богдан Жолдак. Його називають батьком українського чорного гумору. Остання книга автора "Укри" вийшла 2015-го. Складається із 37 гумористичних оповідань про війну на Донбасі. Перша збірка прози "Спокуси" вийшла 1990-го. Всього видав 13 книжок. Богдан Жолдак народився у Києві. Після закінчення університету імені Тараса Шевченка працював учителем української мови та літератури. 1981-го у столичному театрі імені Івана Франка вийшла його п'єса "Гопак опери "Конотопська відьма". Після цього влаштувався працювати на київську кіностудію "Рось". Написав сценарії до фільмів "Відьма", "Козаки йдуть", "Іван та кобила", "Дорога на Січ". 2000 року з режисером Юрієм Іллєнком організував курс кіносценаристики в Київському національному університеті театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого. Відтоді працював його художнім керівником. Із дружиною Іриною прожив у шлюбі 45 років. Вона викладає гру на фортепіано в музичній школі. Їхня донька Дарина була галеристкою. 17 лютого 2012-го на 31‑му році життя в неї обірвався тромб. У неї залишилися діти 6-річна Іванна і Ярина, 13 років.

×