Говорити чужою мовою

- Я приїхав в Україну, а тут усі розмовляють російською. Це дуже дивно, - зізнається американець Джейк.

Він живе в Києві близько року. Працює викладачем англійської мови на приватних курсах. Вивчає російську.

Нещодавно Джейк побував у Львові. Поїхати туди радили всі його студенти. Відвідав  розрекламовану "Криївку", піднявся на ратушу. До цього бачив лише столицю.

- Подобається Україна. Багато мені не треба, тому тут комфортно, - каже він англійською. - Київ теж люблю. Але у Львові все інше, чути тільки українську мову. "Криївкою" задоволений. Цікаве місце в стилі мілітарі.

- Знаєш, що таке криївка? - запитую.

Багато мені не треба, тому в Україні комфортно

- Хтось мені розповідав, але не пам'ятаю.

Пояснюю, що в часи Другої світової війни на території України діяла повстанська армія. Воювали і проти комуністів, і проти фашистів. Ідеологом і натхненником руху був Степан Бандера. А криївка - це укриття повстанців, підземне сховище.

- Бандера? - сміється американець. - Звучить так, ніби він іспанець. Подібно до Антоніо Бандераса. Добре, коли країна має таку сторінку в історії, коли є ким пишатися.

Ще Джейк був упевнений, що в "Криївку" не пускають росіян. Знає, що є певна неприязнь між ними й українцями. Я запевняв, що це лише жарти. Кажу, що цей заклад - один із найвідвідуваніших у нас, туди їдуть і зі Сходу України, і навіть з Росії. Проте був один прикрий випадок із нардепом-"регіоналом" Олегом Царьовим. Він прийшов у "Криївку" і на вході сказав: "НКВД. Я - русский". А НКВД, кажу, закляті вороги тих, хто жив у криївках. Кати українського народу. Тому його не пропустили. Хоча він - українець.

- Представлятися іншою національністю ще дивніше, ніж говорити чужою мовою, - говорить Джейк.

×