- Что это написано: "Янукович не досидить до кінця"? - гортає наш журнал сільський голова з Луганщини. - Мне это не нравится. Вы ж поймите, я - чиновник, - жінка підводиться з-за столу. Над її головою - портрет президента.

Точно такий зауважую в квартирі шахтаря-пенсіонера в цьому ж селищі. Він - над велетенським фікусом. Такий був у моєї двоюрідної прабабці, тільки над ним висів портрет царя.

- Как мы благодарны Януковичу. Пенсию день в день приносят, - каже дружина шахтаря.

Усі сусіди висипають у двір:

- Вы там передайте в Киеве, пусть меньше об Юльке в новостях говорят. Надоела уже. Она сказала, что Донбасс нужно обнести колючей проволокой и поджечь. Пусть сама горит синим пламенем.

Бабушка, президент упал. У фикуса отломал три листа

Потроху розмова переходить у спокійне русло, і ось уже одна жінка побігла заварювати чай, інша виносить пиріг із горіхами. У дворі накривають столик, на ньому з'являється пляшка шахтарської самогонки.

- Ну давайте за здоров'я! - проголошує єдиний чоловік, той самий шахтар-пенсіонер. Усі його сусідки - вдови, чоловіки яких померли від силікозу. Це  захворювання в гірників виникає, коли в легенях осідає шкідливий пил.

Колись тут пили ще за "Славу шахтерскому труду". Зараз - ні.

- Если власть забыла о подвиге людей в войну - на 9 Мая даже цветочка к могиле Неизвестному солдату не положили, - то что говорить о нас? Когда-то наш труд был нужен, а сейчас уголь льготный перестали привозить, - скаржаться.

- Бабушка, президент упал, - гукає з вікна 10-річний Костя. - У фикуса отломал  три листа.

- Вот паразит, - виривається в жінки. - Вы в Киеве передайте, что мы его любим. И скажите, чтоб помог с углем. А то от местной власти ничего не дождешься.

×