Ловелас

– Девушка, сделайте приятное! – чоловік уклоняється й тягне за руку танцювати. По тому, як міцно притискає до себе і пробігає пальцями по хребті й нижче, розумію, що ми знайомі.

ПІвроку тому в одному з кримських санаторіїв він, як і сьогодні, підійшов зі спини. Роздивилася його обличчя вже в танці. Таке солодко-приторне. Він довго ­діймав проханнями дати номер телефону, і я здалася.

Наступного дня кидався фразами:

– Выбирай любой ресторан города! Что ты хочешь?

– Та нічого не хочу. Йду із сауни, так розслабилася, що тільки спати.

– Из сауны? Так можно брать и пользоваться?

– Я що, туалетний папір? – кидаю трубку.

Где-то я тебя видел

Наступні вечори він не дивився в мій бік, запрошуючи щоразу інших дамочок до танцю.

І ось я знову в цьому місті, й увечері заходжу на санаторну дискотеку.

– Где-то я тебя видел, – каже він.

– О, яка пам'ять, – сміюся. – Враховуючи, що кожного разу нова жінка.

– Ты журналистка? Из Киева? – випускає мою руку.

Ми ледве дотягуємо танець до кінця. І тут помічаю в кутку ще одного знайомця. Чоловік під 50, міцна статура, благородна сивина на скронях, окуляри. Минулого разу його обличчя світилося таким щастям! Два тижні я спостерігала, як він зворушливо впадав за дамочкою його віку. Вони за ручку гуляли біля моря, ніжно обіймалися на танцях. Якось ­посварилися і прийшли на дискотеку окремо. Чоловіка запросила інша. Його пасія схопилася руками за голову й утекла, гублячи туфельку, як Попелюшка. Він помчав за нею. Я була переконана, що стала свідком справжнього почуття.

І от знову на його обличчі той самий вираз баранячого щастя, а поруч – зовсім інша пасія.

Розказую цю історію знайомому таксисту, що везе мене на вокзал.

– Так це ж Діма! Живе у місті, знімає по санаторіях жінок. Таку тактику вибрав: гуляє з однією, доки її путівка не закінчиться. Я їх катаю.

Хух. Добре, що мені попався перший ловелас.

×