Подруга Оксана знайшла чоловіка в інтернеті. Колєжанки змусили зареєструватися на сайті знайомств. Кажуть, нічого такому добру пропадати. І вона ув'язалася в процес, за яким ми спостерігали кілька місяців.

Один був красивий і статний, але токсичний. Все йому не так – і погода, й уряд, і дорогий подарунок, який Оксана вибрала для своєї доньки. Другий – чорношкірий хлопець із посмішкою "лакалут" – був молодший на 9 років.

– Це так цікаво! В нього інший погляд на світ, – захоплено розповідала Оксана. – Він – громадянин світу: то у Франції, то в Китаї, то в Тунісі. І скрізь як удома, і скрізь бізнес будує.

Але кавалер зненацька щез. З'явився днів за 10. Пояснив: так хворів на серце, що мало не помер. Наступного разу не прийшов на побачення, бо складав екзамен. А потім узагалі поїхав світ за очі. Дзвонив із Парижа й наказував: "Видалися з сайту. Будеш моєю дружиною. Я сказав!"

Полковнику у відставці Оксана сподобалася так, що з тиждень вони балакали годинами. І все – на філософські теми. Він накачав повний телефон її фотографій, спланував розвиток їхніх стосунків. Після кількох побачень повезе Оксану відпочивати, а потім і до себе забере. Ми всерйоз стурбувалися за його психіку – людини не бачив, а вже закохався.

Вони зустрілися, й Оксану довелося відкачувати.

– Пішли в кіно. Я нічого не просила, відмовилася від кави, морозива, їжі. Він такий скучний, правильний. Після фільму запросив до себе. Коли відмовилася, почула, що всі баби – меркантильні зарази, – плакалася.

А потім з'явився Саша. Воював на Донбасі. Вони багато говорили телефоном. Спершу про хороше, а потім уже про все. За якийсь час він приїхав.

– Зібралися в магазин купити йому одяг. І я відчула, що люблю цю людину, – говорила Оксана.

Вона вийшла заміж. Із великого міста переїхали в село. Добирається на роботу задрипаною маршруткою, не буває в кіно й театрі. Але щаслива з чоловіком з інтернету. До слова, їм обом – за 50

×