Головне вміти говорити, а не знати правила. Що вимагатимуть від чиновників на іспитах

Має чотири іспитові модулі за які максимально можна отримати 158 балів. За культуру мови - 42, читання - 20, письмо - 37 і говоріння – 59 (29 - за діалог і 30 - за монолог). Рівень культури мови і читання перевіряються тестовими завданнями. Письмо – створенням тексту до 100 слів. Говоріння 20-хвилинною розповіддю на задану тему. Результат за кожну частину становитиме 25% від загальної оцінки.

 

Претендент на сертифікат має зареєструватися на спеціальному порталі і через свій електронний підпис вестиме всю комунікацію з комісією в електронному кабінеті. Там же буде розміщено розклад і локації, де можна скласти іспит. Потім він має прийти у спеціальну іспитову аудиторію, сісти за комп'ютер, увійти до особистого кабінету і почати проходити завдання. В той момент на комп'ютері блокуватиметься усе інше. Спочатку претендент виконуватиме тест на 44 завдання – культуру мови і читання. Тест-машина перевірятиме їх в режимі реального часу. Якщо претендент здасть на 50%+1 питання правильно, то його пропустить далі. Якщо менше 50%, то потрібно перескладати. Це можна робити раз на чотири місяці.

У модулі "Письмо" людина на слух сприйматиме текст, намагатиметься правильно відтворити його, зреагувати письмово та висловити своє ставлення до теми. Робота відправиться екзаменатору, який кваліфікуватиме її за певними параметрами та не знатиме, чию перевіряє. Потім машина робитиме підсумок і ставитиме оцінку. Це для того аби якомога ефективніше протидіяти всіляким корупційним моделям та суб'єктивізмові. Щоб екзаменатор не побачив, що тримає в руках роботу якогось начальника, з яким щось не поділив, і завалив його. Такого не буде.

Частину "Говоріння" прийматиме екзаменатор по відеозв'язку, комунікуватиме з претендентом за дуже чіткими правилами, структуровано і кваліфікаційно. Оцінюватиме розмову за критеріями "достатньо", "добре" чи "відмінно". Крім нього, ще один екзаменатор отримає запис бесіди та аналізуватиме її. Екзаменатори будуть із різних з претендентом міст. Той хто складає іспит буде певним, що перебуває в об'єктивній ситуації, і його ніхто спеціально не завалює, не ускладняють іспит додатковими питаннями. Це все дає потрійну безпеку.

Українське суспільство, на жаль, має високий рівень недовіри. Ще не запустили процес, але уже отримували звинувачення в тому, що щось продаємо і спекулюємо. Тому для того щоби дотриматися доброчесності, прозорості, убезпечити претендентів і себе, створили таку потужну систему запобіжників.

Набір екзаменаторів почнемо наприкінці квітня. Розглядатимемо людей, які працюють в університетах та мають мінімально диплом магістра з української мови. Викладачі літератури не цікавлять. Не потрібні доктори-професори. Орієнтуємося на старших викладачів або доцентів. Усі пройдуть відбір, підготовку-тренінг, самі складатимуть невеликі тести і лише після того отримають статус екзаменатора комісії.

 

Коли почали створювати перші завдання то проводили мікротестування. Просили різних колег, дальніх та ближчих, щоб вони пройшли іспит або його частину. Збирали відгуки, щоб розуміти наскільки складне чи навпаки.

Складали люди, які працюють в сільських ОТГ. Без підготовки, без жодних додаткових тренінгів, консультацій людина склала на 56%. Були вже 50-річні, які забули коли востаннє відкривали книжку української мови чи дивились правопис. Кияни-держслужбовці набирали по 87-94 балів зі тодішніх 100.

Збалансували завдання середньої складності. Наше основне завдання щоби іспит виявляв вміння говорити, а не досконале знання правил чи граматики. Той, хто розмовляє, слухає, читає українське не матиме жодних проблем. Хто лише входить в українську мову доведеться трішки потренуватися.

Ми готуватимемо тренажери і дозволятимемо тренуватися на них. Думаю, що після тренування усі теж поскладають. Боятися немає чого. Ми робимо справді дружній іспит, однак не профануємо. Це не інструмент покарання. Той хто розглядає українську мову, як домоклів меч - бореться з власними комплексами. А той хто розглядає її як ресурс, інструмент, допомогу собі - той робить її сильнішою.

За останні 10 років рівень суттєво зріс. Хоча стрічаються такі, кому мова дається важко. Є такі, що інакше просто не вміють. Наразі ми проходимо етап повернення до державної української мови. 1991 року вийшли з російськомовної історії, де російська була фактично державною, хоч і не оголошеною.

Тепер українська має державні інституції, які забезпечують її розвиток та захист. Навіть російськомовні громадяни підтримують ідею єдиної державної мови. А державні службовці, чиновники, високопосадовці вже не ставлять під сумнів необхідність володіння і користування нею.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Якою мовою українці хочуть спілкуватися у майбутньому

Коло мене люди розмовляють українською, хоч я їх ніколи не прошу цього. Завжди кажу – як зручно так і говоріть і отримую у відповідь "а можна по-українські". За 20 років життя в Києві жодного разу не було проблеми від того, що люди перейшли на українську.

Той іспит орієнтувався на знання мови. Цей на володіння нею. Попередній іспит охоплював тільки держслужбовців і запроваджувався національним агентством України з державної служби. Новий стосується значно більшого кола.

Раніше складали класичний іспит, на папері, з іспитовою комісією. Безпосередньо контактували з екзаменаторами, хтось із них був більш чемнішим, а інший – менш. Цей іспит врахував всі ризики попереднього і усунув їх.