— Потрібно припинити спекулювати й піаритися на мовному питанні. Долати русифікацію та допомагати стверджуватись українській — от чим варто займатися, — каже 30-річна Леся Воронюк, авторка фільму про русифікацію та знищення української мови "Соловей співає".

Працює над документальною стрічкою за підтримки благодійного фонду "Кращим бути" з 2016 року. У роботі беруть участь журналістка Анастасія Федченко, режисер Сергій Кримський, оператори Валентин Грінберг та Роман Мишковець, режисер монтажу Демид Єлізаров. Допомагав їм нині покійний науковий консультант Олексій Доля.

— Попередній фільм про вишиті сорочки "Спадок нації" добре сприйняли на показах в Україні та світі. Ми зрозуміли, що є запит на такі українські стрічки. Тому створили студію "Диво" і взялися за кілька проектів. Один із них про утиски нашої мови — лінгвоцид, — розповідає.

— Люди знають дуже мало про нашу мову. Ми зустрічаємося з мовознавцями та істориками, працюємо в архівах. Записуємо людей із різних регіонів України. Вони згадують про утиски україномовних. Їхні оповіді — ілюстрація того, що знаходимо в архівах. Найбільше вразила історія жителів села Можняківка на Луганщині. Там практично всі прізвища переписали на російський лад: Каплуни стали Каплиновими, Бондарі — Бондаревими, Запорожці — Запорожцевими.

Вирішувати мовне питання слід почати з подолання міфів. Українською спілкувалися не тільки на Західній Україні. Фрески в Софії Київській підтверджують це.

Мова сильно впливає на поведінку й ментальність.

— Наприклад, у німецькій мові струнка, чітка граматика, — пояснює Воронюк. — Тому німці пунктуальні та відповідальні. Унікальна італійська мова, її носії — дуже емоційні. Мови формувалися разом із ментальностями. Тому вони взаємозалежні. Між українською і російською — велика ментальна різниця. Суспільству потрібен час, щоб проаналізувати цю інформацію, але користь від неї буде. Хто дізнається про своє походження, починає по-іншому сприймати своє місце й ситуацію в країні.

Дослідниця вважає, що сьогодні українська мова зміцнює позиції. Все більше людей розуміють її важливість.

— Багато російськомовних вчаться і поступово переходять на українську. Однак є й категоричні противники. Це вороги України. Через таких людей на Донбасі Путін ввів свої війська. Прикрився захистом російськомовного населення. Таким слід пояснювати, доки не усвідомлять потребу спілкуватися державною мовою. Відверті сепаратисти мають нести відповідальність за законом.

Українці повинні зайняти єдину позицію щодо мови. Вона є одним з елементів національної безпеки.

— Через російську відбувається пропаганда. Російськомовні автоматично споживають чужу пресу й телебачення. Це небезпечно. Мова має об'єднувати громадян і бути одним із показників національної ідентичності. Це те, на що зазіхає сьогодні наш ворог. Те, що треба відстоювати.

Гасло "Єдина країна — Единая страна" 2014-го розраховане на російськомовне населення. Їм потрібно пояснювати, що кілька поколінь українців насильницьки зросійщували. Якщо людина хотіла в радянському суспільстві зайняти достойне місце, мусила переходити на російську. Треба говорити, що єдина країна — це одномовна країна.

Долати наслідки зросійщення допоможе проект нового правопису. Незвичні правила за рік-два стануть нормою.

— Люди звикнуть до них. Варто позбутися насильно нав'язаних норм, — міркує Леся Воронюк. — Є надія на утвердження української з появою нового мовного закону — якщо він виконуватиметься. Хочу прийти в державну установу — щоб там розмовляли моєю мовою. Щоб на кордоні й на митниці, коли я прилітаю з відрядження, зі мною віталися українською. Аби було розуміння того, що я повернулася додому. Іноді видається, ніби наш літак приземлився десь у Росії. Це важливо й для іноземців. Постійно говоримо про те, що в нас війна і ми відрізняємося від ворогів-росіян. Однак у країні повно російськомовних. Це свідчить про нашу слабку політичну волю.

×