Тепер уже мало хто згадає про те, що у 1950-1980 роках під час літніх та зимових Олімпійських ігор усюди публікували так званий "неофіційний командний залік". Згідно з ним країні-учасниці за золоту медаль нараховувалось сім очок, за срібну — п'ять, за бронзову — чотири. Відповідною кількістю балів заохочували також тих, хто став четвертими-шостими. Цю таблицю оновлювали щодня і весь світ стежив, хто перший.
У цьому заліку наша тодішня батьківщина СРСР нижче другого місця ніколи на опускалася, частіше посідаючи перше місце і доводячи, разом зі Східною Німеччиною, Кубою та іншими "країнами соціалізму" переваги соціалістичного ладу, який регулярно виховує сотні олімпійських чемпіонів.
Нині про згаданий залік забуто. Змагання на спортивних аренах між соціалізмом і капіталізмом залишилися у далекому вже минулому. У тому, що більше за всіх нагород здобудуть американці, заздалегідь ніхто не має сумнівів. У переважної більшості нинішніх країн-учасниць Олімпійських ігор мета — олімпійська медаль. І не обов'язково золота. Заради цієї мети чого лише не роблять. Інакше не можна — олімпійська медаль є виправданням існування у тій чи іншій країні спортивного міністерства та відомства, яке розподіляє виділені на спорт бюджетні кошти.
Швидше за все, цілком свідомо організатори Олімпійських ігор мимоволі щораз більше "підігрують" країнам, де мріють хоч про яку олімпійську медаль. Програма нинішніх ігор роздута так, що простежити лише за фіналами всіх змагань олімпійської програми одній людині неможливо фізично. Не кажучи вже про те, щоб коли не запам'ятати, то хоча б почути імена всіх олімпійських чемпіонів.
Після лондонської Олімпіади світ знатиме три-чотири прізвища чемпіонів. Це буде чемпіон на стометрівці, володар особливо вражаючого рекорду, рекордсмен за кількістю олімпійських нагород та який-небудь нестандартний чи курйозний чемпіон. В деяких країнах радітимуть олімпійській перемозі своїх футболістів, баскетболістів, "трав'яних" хокеїстів тощо.
Десятки ж інших олімпійських нагород, омріяних їхніми щасливими власниками, насправді втішать лише їх самих, їхніх тренерів, і, звісно, чиновників, які відправили цих спортсменів на Олімпійські ігри.
Упевнений, що такі медалі будуть і в доробку українців. Дарма що їхній успіх на батьківщині мало хто помітить. Ви особисто багато пам'ятаєте наших чемпіонів минулої Олімпіади? Отож!
Коментарі
4