Перемога Франсуа Олланда на президентських виборах у Франції здійняла в Україні дещо дивний ажіотаж. Говорять навіть про можливу кардинальну зміну французької політики щодо Києва, пом'якшення позиції щодо Януковича не лише з боку Парижа, а й усієї Європи.
Мовляв, чинний французький президент Ніколя Саркозі належить до Європейської народної партії, яка найжорсткіше критикує Януковича й найбільше підтримує Тимошенко. Тепер до влади у Франції приходить соціаліст Олланд, отож і позиція Єлисейського палацу має обов'язково помінятися. А оскільки Франція відчутно впливає на зовнішню політику всього ЄС, то для Януковича результати французьких виборів виглядають мало не подарунком долі.
Звісно, насправді ніяких подарунків не буде. І насамперед вітчизняним коментаторам варто було б звертати увагу не на подібні фантастичні сценарії, а на якість проведення виборів у Франції. Зразкова з точки зору європейських стандартів передвиборча кампанія – ніякого бруду чи звичного для України шахрайства. Щоб допомогти виборцям визначитися, Саркозі та Олланд зійшлися перед другим туром у теледебатах. Попередні результати виборів стали відомі вже за кілька годин після закриття виборчих дільниць у неділю, тоді ж у штабі Саркозі визнали поразку. У понеділок вранці він привітав Олланда з перемогою. Учора таки по обіді заявив про намір піти з політики.
Це – європейська політична культура. Саркозі та Олланд в однаковій мірі є зрощеними на ній. Обоє сповідують одні й ті ж цінності: вільні демократичні вибори, права людини, рівність усіх перед законом, відповідальність перед співгромадянами та однопартійцями тощо. Ні у Франції, ні в Європі загалом не може бути різного ставлення до тих, хто ті цінності цинічно топче й зневажає. Як от Янукович.
Тому українській владі не варто сподіватися на щось приємне у зв'язку зі зміною у Франції президента. Справді, Євросоюзу інколи бракує єдності у зовнішньополітичних питаннях, але щодо нинішньої Україні там панує цілковита згода. Жорстка позиція щодо Янковича не залежить від партійних кольорів. Наприклад, ялтинський саміт Центральноєвропейської ініціативи бойкотують президенти з різними політичними поглядами, у тому числі з лівими. Зокрема, глава Естонії Томас Ільвес, президенти Хорватії Іво Йосипович та Словенії Данило Тюрк. Вони так само як і правоцентристи чи зелені не бажають подавати Януковичу руку.
Щодо Франції, то у будь-якому разі Україна не є пріоритетної державою для її зовнішньої політики. Хоча саме під час французького президентства в ЄС 2008 року і значною мірою завдяки зусиллям Ніколя Саркозі було вирішено надати Україні політичну асоціацію з Євросоюзом та розпочати з нею діалог із запровадження безвізового режиму. Але нині першочерговим для Парижа буде вирішення внутрішніх економічних та соціальних проблем, а також покращення ситуації всередині Євросоюзу. Відносини з Україною законсервовано, й ані Франція, ані ЄС в цілому не підуть на поступки у принципових для них питаннях. І навіть улюблений Києвом шантаж європейських столиць можливим відходом під вплив Росії вже, схоже, не спрацьовує.
2 
1
Коментарі
6