— Сіно й поліно — дві головні проблеми чоловіка на селі. Трави за літо вдосталь накосив, буде корові на всю зиму. А зараз пора для дров, — говорить 38-річний Степан Оринчак із села Головецько Старосамбірського району.
У п'ятницю по обіді рубає дрова на своєму обійсті. Одягнений у темно-зелений комбінезон. Цурпалки розсипаються на всі боки. Дочки Степана 7-річна Христина і на рік старша Павлина носять їх до дровітні, акуратно складають один на один. Їм допомагає сусід Ігор, 7 років.
— Пообіцяв, якщо не будуть халтурити, візьму із собою до лісу наступного разу, — каже Степан.
Оринчаки живуть в одноповерховій дерев'яній хаті на вул. Набережній. У чотирьох кімнатах стоять кахельні печі. У навколишніх селах нема газу. Місцеві палять дровами. Заготовляють їх у вересні-жовтні.
Біля стодоли стоїть саморобний трактор і причеп, збитий із стовбурів молодих дерев. Селяни возять такими сіно, гній, деревину з лісу. Називають їх диґами.
— Одиноким бабі-дідові на зиму треба зо дві такі диґи дров. А якщо є сім'я, як наша, — три-чотири, — продовжує Степан. — Щоб їх заготовити, треба два тижні працювати. Нелегка то робота. У мене є трактор, шваґер має коня. Удвох їдемо до лісу — десь за два кілометри звідси. Нарізаємо дерев, обрубуємо гілля. Конем підтягуємо стовбури з лісу на купу, щоб доїзд був. Заготовляємо мені та йому. В лісі треба зо три дні працювати. За день позвозити додому. Ще день ріжемо, але вже кожен у себе. Три-чотири — рубаємо, складаємо.
Замахується сокирою, поліно розлітається навпіл.
— Глаз-алмаз, як лінійков відміряв, — прикладає їх докупи. — Кожне полінце буде під 30 сантиметрів.
Цієї зими Степан топитиме дровами, що заготовив торік.
— Зараз уже дбаю про наступну зиму. За рік дрова висохнуть і потім добре горітимуть. Спеціально для їх зберігання зробив із дощок шопу з накриттям. Дрова там добре провітрюються, не намокають під дощем. Найкраще заготовляти вільху. Вона і тепло дає, і сажі з неї мало, і головне — лісівники не забороняють зрізати.
Заготівля дров господарю обходиться у 300 грн. Це на солярку для транспорту і на бензин для пили.
Місцевий 68-річний Петро Хохоник купує дрова в односельців. Він інвалід першої групи.
— Ті хлопці безробітні, заробляють на деревині. Продають їх таким як я, пенсіонерам. Вільху віддають по 600 гривень за диґу. Ще 400 треба дати, щоби порізали і порубали. Найдорожче ціниться бук, ясен, береза. Коштують 800 гривень. Такі дрова — люкс! Спалив одне наруччя (оберемок дров, поскладаний на руку. — "ГПУ"), і в хаті тепленько, — розповідає Петро Федорович.
На околиці села є пилорама. Там можна купити обрізки деревини.
— За машину таких треба дати 350 гривень. Ще 200 — за порізку. Але такі дрова не годяться для зими. В хаті тепло, хіба доки топиш. Ними добре підпалювати або топити в пічці, щоб зварити їжу, — пояснює Степан Оринчак.
28
відсотків населених пунктів Львівщини негазифіковані. Без блакитного палива обходяться понад половину сіл Турківського, Сколівського, Жовківського, Перемишлянського районів. Цього року розпочали газифікацію 83 об'єктів. Щороку в області вводять в експлуатацію приблизно 20 газопроводів.
Чоловіків запрошують чистити ліси
— У гірських районах нема роботи і нема грошей на дрова, — говорить директор "Галсільлісу" 35-річний Павло Котик. — Цієї осені ми запровадили програму "Дрова для населення". Пропонуємо сільським чоловікам їхати з лісниками на чистку лісу. Зайву деревину можна забирати собі на дрова. Охочих записують при лісгоспах. Минулого тижня таке проводили у Славському.
— Не прийшов жоден чоловік, лише 20 багатодітних жінок. Ми не можемо їх узяти на роботу в ліс. Дали деревину по знижці. Замість 200–300 гривень за "куб" просили 85. Звертаємося до сільських голів, щоб організували чоловіків.
Найближчим часом лісівники облаштують приймальні у Турківському, Самбірському, Старосамбірському районах. Просять селян стежити за оголошеннями в районі про час і місце зустрічі.
2 
1
Коментарі