У вихідні на солені озера у селищі Солотвино Тячівського району Закарпаття приїжджає близько 7 тис. відпочивальників. Упродовж останніх років поблизу водойм утворилося кілька карстових вирв. Та в озерах й далі дозволяють купатися.
Вода і грязі озер корисні для нервової системи, шкіри, суглобів, дихальних шляхів.
Туристи селяться у 3-, 5-, 10-містних дерев"яних будинках. Вартість ліжка-місця — 25–50 грн. Вільного годі знайти. Стільки ж правлять господарі хат. У Солотвиному живе 9 тис. осіб.
Люди снують вулицями у пляжному одязі. Смакують морозивом, кавунами, динями. Після проїзду автівок по ґрунтових дорогах здіймається курява. Запорошує овочі, фрукти, баштанні, домашнє вино, які місцеві продають у наметах при дорозі. Довкола повно сміття.
Літня жінка жене двох корів із пасовища. Ті звертають убік дороги і починають копирсатися у купі непотребу. Відпочивальники обурюються.
— Сами мусорите, а еще и возмущаетесь. Понаехали сюда, — говорить з румунським акцентом жінка, яка торгує дитячим одягом.
— Ми гроші платимо, то хочеться бодай якихось умов. Невже важко поставити баки для сміття? — обурюється 25-річна Ганна зі Стрия на Львівщині.
Іду на озеро через базу "Солені озера". Вхід — 5 грн.
Душ, туалет на вулиці
На березі засмагають відпочивальники. Вимазують тіло грязями. Вода в озері — брудна, на поверхні плавають маленькі комахи червоного кольору, схожі на стоніжки.
— Усе тіло чешеться. Видно, оце червоне і покусало. Боюсь, аби чогось не підчепила. Після душу з милом протираю все тіло горілкою, — скаржиться 45-річна Світлана з Ужгорода.
— Не переживайте, оця ропа витягне з вас усе і дезінфікує (концентрація солі у воді — до 200 г/л.— "ГПУ"), — сміється чернівчанка Люба, 60 років. Вона приїхала з чоловіком Іваном та 12-річним онуком Валерієм. Поселилися у приватному будинку за півкілометра від озера. Душ, туалет на вулиці.
— Хотілося б кращих умов та привітнішого ставлення господарів, — каже. — А то тричі на день нагадують, що воду, газ та світло треба економити.
4-річний Сергійко зайшовся плачем — випадково ковтнув води. Мати виносить дитину на берег, той тримається за шлунок і тріпає ногами. Батько хлопчика миє обличчя дитини водою з пляшки, дає йому напитися.
У воду заходить жінка з 12-місячним сином на руках. Занурює його з головою у воду. Дитина плаче, проситься на берег.
— Негайно промийте дитині лице, — каже іршавчанка Йолана. — Людей багато, а інструктора — жодного, — обурюється. — Люди думають, що тут можна так поводитися, як на морі. Пірнати. Їм ніхто не пояснить, що тут вода — як ропа. Може викликати судоми шлунка.
На території бази "Кунікунда" є вивіска з написом "Медпункт". Двері зачинені, у павутинні. Господиня Валентина розливає пиво у кафе. Запитую про медпункт.
— У вас щось болить? Хто звертається, тому надаємо допомогу. А тепер ідіть звідси, ви мені заважаєте. До того зайшли на мою приватну територію, — кричить.
Михайло Кочан з Ужгорода приїжджає до Солотвиного часто. Працює директором торговельної компанії "Опора".
— Величезним мінусом для Солотвиного є дороги. Сервіс також потребує розвитку. За умови люди готові платити. Лише кілька баз із 30 стараються, для інших головне — здерти з чоловіка гроші. Їм все одно, що про них подумають і скажуть, — обурюється.
2 
1
Коментарі