Львів'янин 25-річний В'ячеслав Дяк їздить містом на велосипеді із донькою 2-річною Софією вже півроку. Пересів на цей вид транспорту 2005-го. Живе з сім'єю в центрі міста, працює біля Привокзального ринку програмістом. Зустрічаємо його у вівторок ввечері біля університету ім. Івана Франка.
В'ячеслав після роботи забирає доньку від дружини Оксани та їде додому вул. Університетською. Оксана поїхала велосипедом у справах на Личаківську.
— Є в мене й автомобіль. Але на велосипеді швидше і на роботу добратися, і справи вирішити, — каже Дяк, веде ровер на площу перед пам'ятником Франку. — На роботу велосипедом їду 10–11 хвилин. Автомобілем — 25. Щоб вирішити всякі питання — комунальні поплатити, на пошту зайти, у банк, міську раду — треба або ходити пішки, або потратити автомобілем у заторах до 2 годин. Велосипедом витрачу хвилин 40. Крім того, по площі Ринок ровером проїду запросто, автомобілем там не можна. Авто в мене — тільки по продукти поїхати та на дощ. А 20 кілограмів картоплі запросто з базару на багажнику везу.
Узимку В'ячеслав їздить велосипедом до температури -20°С.
— Щоб не було слизько, камери трохи спускаю. Вони робляться м'якими і більше обгортають дорогу. Ні разу не впав. Свій велосипед я зібрав із різних деталей. Раджу всім не купляти дорогі. Я три роки їздив дешевим велосипедом на одній передачі, без амортизаторів. Зате був спокійний, що його не вкрадуть.
Софія сидить позаду у спеціальному дитячому кріслі й шоломі. Такий можна купити за 50–500 грн. Крісло — за 1200–1500 грн.
— Бр-р-р. Б-ж-ж-ж, — бурчить у такт автівкам, що проїжджають.
— Вона любить кататися зі мною. Часом засинає у кріслі. Деколи гладить мені спину. Найбільше їй подобається їхати за містом. Із нею найбільше я проїхав 30 кілометрів, — знімає дівчинці шолом, гладить її по голові. — Із дитиною я переважно порушую правила, бо їду тротуаром. Іншої ради поки що немає. Даїшники на мої порушення не звертають уваги, їм не до мене. А от львів'яни ще не мають культури велосипедиста. Не раз доводиться чути образи у свій бік, мовляв, диви, ненормальний — із дитиною їздить. Думаю, як з'являться доріжки, молодь і студенти обов'язково пересядуть на велосипеди.
Найбільшою проблемою є відсутність пандусів у місті.
— Щоб не трясти дитину, доводиться злазити з велосипеда на кожному бордюрі, — продовжує. — Також немає велопарковок. Прив'язую велосипед до водостічних труб. Заважає і погана якість автодоріг. За правилами, маю їхати на метр від краю шляху. А там завжди калюжі.
В'ячеслав каже, раніше від сидячої роботи боліла спина. Як пересів на велосипед — перестала.
20
Стільки хвилин забирає дорога на велосипеді з просп. Червоної калини на Сихові до пл. Ринок у центрі Львова. Щоб заїхати маршрутним таксі, потрібно витратити 37 хв., а власним автомобілем — 50. Багато часу забирає паркування. Такі результати експерименту громадської організації "Велосипедисти за чистий Львів".
Правила руху велосипедиста
Їздити можна з 14-річного віку.
Якщо немає велодоріжки, їхати проїжджою частиною на відстані 1 м від правого боку дороги.
У темну пору доби на велосипеді слід вмикати ліхтар.
Ровер має бути обладнаний світловідбивачами: спереду — білого кольору, по боках — жовтогарячого, ззаду — червоного. А також звуковим сигналом — дзвінком.
Велосипедисти у групі мають їхати один за одним. В одній групі — не більш як 10 осіб. Дистанція між ними 80–100 м.
Вантажі не повинні заважати керувати, створювати перешкод іншим.
Водіям заборонено їхати тротуаром, під час руху держатися за інший транспортний засіб, їздити не тримаючись за руль та знімати ноги з педалей, перевозити пасажирів, за винятком дітей до 7 років.
За роки їзди містом В'ячеслав Дяк виробив свої правила руху.
— Постійно дивлюся вліво-вправо, голова має крутитися безперервно. Повороти рукою показую завжди, навіть як автомобіль припаркований. Від них їду на відстані метра, щоб ненароком двері не відкрили. Про навушники і мови не може бути. Розвиваю швидкість не більш як 10–20 кілометрів.
1 
1
Коментарі
7