Учителька початкових класів школи села Варваринці Теребовлянського району на Тернопільщині 26-річна Любов Гриньків читає уроки лише одній учениці — першокласниці Марійці Лашок.
У селі 501 двір і 2,5 тис. жителів. Чотири роки тому в місцевій школі вчилися 176 учнів. Нині — 101. У найбільшому дев"ятому класі — 20, у четвертому — 5, у першому — одна Марійка.
— Народжуваність мала, — каже заступник директора школи з навчально-виховної роботи Оксана Гаврищук, 32 роки. — Молоді виїжджають з села на заробітки до Іспанії, Італії, Польщі.
Ми зайшли в клас Марійки Лашок на урок малювання. У маленькому приміщенні дві парти, вчительський стіл і невеличка шафа.
— Ми спеціально все переобладнали для однієї учениці, — розповідає Любов Гриньків. — Торік у цій кімнаті був кабінет "Просвіти".
Коли я заговорила до Марійки, вона сховалася під парту. Вчителька ледве вмовила її вилізти.
— Вона товариська, — пояснює Любов Йосипівна, тримаючи Марійку за руку, — але чужих соромиться. Марічка не звикла до колективу. Дуже прив"язана до мене. Часто каже: "Ви моя подружка, а я ваша". Ділиться всіма таємницями.
— Як легше працювати: з класом чи з однією ученицею?
Вона товариська, але чужих соромиться
— Сьомий рік у школі, але з таким не стикалася, — розповідає Любов Гриньків. — Із класом простіше. На перерві діти спілкуються між собою, граються, бігають, а Марійка не покидає мене. У їдальню йдемо разом. У навчанні вся увага до неї. Працюємо за індивідуальним графіком, часто робимо маленькі перерви.
Марійка вже не ховається за спину вчительки, але руки її не відпускає. На запитання, який урок любить найбільше, тихенько відповідає: "Фізкультуру і малювання". Після того як показала свої аплікації, погодилася сфотографуватися.
— Я малюю всякі хати, — вперше усміхнулася дівчинка, сівши за парту.
— Марійка буде сама до четвертого класу. Із сусіднього села Налужжя, де в школі лише початкові класи, через чотири роки прийдуть діти. Дівчинка має ще брата у шостому класі, але він вчиться у Струсівській школі-інтернаті. А Марічку батьки віддали сюди. Її сім"я займається приватним господарством: вирощує живність і сіє буряки.
Село Варваринці лежить у долині річки Серет за 25 км від Тернополя і за 15 — від Теребовлі. Відоме тим, що тут народився відомий скульптор Михайло Паращук, автор пам"ятника Адамові Міцкевичу у Львові. Газ до села ще не провели. Раніше працював спиртзавод, колгосп. Селяни живуть з городини та цукрових буряків. Майже 30 хат у селі стоять пустками. Між сусідніми селами чіткої межі немає. Із півдня до Варваринців прилягає село Струсів, із півночі — Налужжя. З висоти пташиного лету виглядає, ніби одне велике село, бо всі три вже переходять хата у хату.
— Це також одна із причин, чому в нашій школі вчиться менше дітей, — розповідає Любов Гриньків. — Половина школярів із Варваринців ходять до Струсова в середню школу та школу-інтернат. Деяким до струсівської школи ближче.
В інтернаті переважно діти заробітчан. Там безкоштовне п"ятиразове харчування, гуртожиток. На вихідні бабусі й дідусі забирають учнів додому.
У вересні вперше за 10 років у варваринській школі обладнали клас зарубіжної літератури. За кошти міжнародного проекту "Від серця до серця" фундації Девіда Слайда придбали нові меблі.
— Комп"ютерів у нас немає, — каже Оксана Гаврищук. — За власні кошти директор школи придбала вживаний, стоїть зараз в учительській. Його старенький принтер друкує лише один примірник.
На Тернопільщині перестали існувати дві школи
— Долю шкіл, де вчаться по двоє–троє дітей, вирішувати громаді, — каже заступник начальника управління освіти Тернопільської облдержадміністрації Оксана Піхурко, 40 років. — В області закрили дві школи — в Охримівцях Збаразького району, де вчилася лише одна дитина, та у Вовчківцях Зборівського району, де школу відвідували два учні. На сільських зборах громада проголосувала за закриття. Батьки вважають, що дітям краще ходити за 4 кілометри в сусіднє село, де є великі класи.
Сільська рада може не дозволити закрити школу, і ми змушені будемо виділяти кошти для однієї учениці.
На мою думку, діти, з якими вчителі займаються індивідуально, соціально неадаптовані. Вони не впевнені в собі, замкнуті. Їм потім важко у старших класах.
2 
1
Коментарі