Ексклюзиви
Середа, 24 жовтня 2007 07:00

Солдат Лоїв тиждень не дожив до дембеля

Автор: фото: Марія ПЕТРІВ
  Ольга Лоїв, мати загиблого солдата строкової служби, вимагає матеріальної компенсації від держави
Ольга Лоїв, мати загиблого солдата строкової служби, вимагає матеріальної компенсації від держави

14 жовтня в селі Букачівці Рогатинського району Івано-Франківської області поховали 21-річного Андрія Лоїва. Два тижні тому солдат загинув на військовому полігоні "Прибан" військової частини АО-0264 у Сторожинецькому районі Чернівецької області. У свідоцтві про смерть написали "нещасний випадок".

— Я проти армії ніц не маю, най мені заплатять компенсацію, най дитині поставлять пам"ятник, най мене забезпечують, — каже батько Андрія Микола Андрійович, 51 рік. Лоїви живуть на околиці села. У будинку дві кімнати, кухня та коридор. На подвір"ї невелика прибудова, стайня. — Колись у мирний час діти не гинули.

Андрій Лоїв служив у 300-му механізованому полку. У четвер, 11 жовтня, допомагав розбирати приміщення колишньої котельні. Залізобетонне перекриття стелі обвалилося йому просто на спину. З-під завалу юнака дістали мертвим.

— Ми провели слідчі дії. Встановили винуватця. Це 34-річний прапорщик, який віддавав наказ, — розповідає військовий прокурор Чернівецького гарнізону Західного регіону Юрій Бобров, 38 років. — Обвинувачуваний нині під вартою у Хмельницькій області. До 10 листопада передамо справу до суду.

Батьків на місце пригоди не пустили. Тіло сина Лоїви привезли додому власним транспортом. Поховали Андрія за кошти Міністерства оборони.

До цього він два роки навчався у духовній семінарії Івано-Франківська. Під час першої практики був дяком у Манявському скиті.

— Науку не закінчив, бо грошей не стало, — витирає сльози 48-річна мати Ольга Лоїв, листоноша. — На заочне відділення переводити не хотіли. Каже мені: мамо, хто не служив в армії, той не справжній чоловік. Я на Андрія сім років чекала — після старшого сина не могла мати дітей.

У сім"ї Андрій був середульшим. Старшому братові Анатолію 31 рік, сестрі Майї — 20.

— Зібрав усі документи й поніс до військкомату. Тричі заяву писав, бо не брали, — додає Микола Андрійович.

Присягу солдат Лоїв склав у Чернігові. За півроку Андрія перевели до  Чернівців.

— Ніби ближче додому стало, — каже Ольга Павлівна. — Але син постійно грошей просив. Навіщо —  не казав. Чи його били, чи вимагали — нічого не знаємо.

Наприкінці вересня Анатолій їздив у частину до брата. Привіз харчі та одяг — до кінця жовтня Андрій мав демобілізуватися.

— Брат був дуже худим, стара форма на ньому висіла, — розповідає Анатолій.

Андрій кілька років зустрічався з Надією Гулою з Тернопільської області. Після демобілізації планував одружитися.

— Дівчина подарувала йому золоту цепочку, — згадує Ольга Лоїв. — Ані цепочки, ні телефонної карточки, ні годинника — нічого нам не віддали — хіба мертвого сина.

Із нагоди повернення Андрія з армії Ольга Павлівна готувала невеличке свято.

— Як син ішов служити, то проводів не робили, — говорить жінка. — Андрій хотів запросити всіх односельчан до себе на гостину. А так усі прийшли на його похорон.

Зараз ви читаєте новину «Солдат Лоїв тиждень не дожив до дембеля». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода