"Сьогодні вперше у житті відчуваю себе щасливим"

38-річний Анатолій Котвіцький 15 років уживав наркотики, пив. Двічі відсидів у тюрмі.

— Стидно сказати, але за все життя я жодного разу ніде не працював, — згадує Анатолій. — У юності в мене з'явилася компанія, яка навчила красти та колотися. Далі були 15 років розчарувань. Зранку встаєш, думаєш про наркотики, йдеш красти, колешся, засинаєш. Наступного дня все повторюється. Після в'язниці я казав, що зав'яжу з цим. Але проходило два місяці, й вертався до попереднього життя.

2007 року Анатолій зустрів людей із церкви "Божий мир", з якими колись сидів. Вони запросили його спробувати змінити своє життя у реабілітаційному центрі церкви.

— Хоч мені було не до Бога, щось підказало піти подивитися на цей центр. Вразило те, як до мене поставилися пастори. Я звик, що мене зневажають, уважають другосортним. А тут подали руку, запросили присісти, розмовляли зі мною, уважно слухали. Це переконало лишитися.

Дев'ять місяців Котвіцький проходив реабілітацію. Читав Біблію, слухав лекції, працював по господарству.

— Спочатку було важко себе до чогось змусити, молитися взагалі встидався. Але я розумів, що тут мені поможуть справитися зі залежністю, бо сам не зможу. Я звільнився не лише від наркотиків, а навіть кинув курити. Сьогодні вперше у житті відчуваю себе щасливим. Свідчу людям про Христа як єдину надію для тих, хто в тупику. Організовую обіди для безпритульних. Багатьох, хто коловся разом зі мною, вже немає в живих. Якби не церква, напевне, не було б уже й мене. Тепер навчаюся на другому курсі Української євангельської семінарії в Києві.

×