"Цього року наша школа святкує сторіччя. У п"ятницю, 5 грудня, о другій годині відбудеться урочисте відкриття меморіальної дошки на фасаді закладу зі словами "Уже століття у стінах цих звучить шкільний дзвінок…" О четвертій — урочиста академія в Палаці залізничників".
Хочемо розказати про історію нашого закладу. 9 листопада 1907 року до Львівського магістрату надійшло подання Франциска Закрейса із проханням дозволити зведення двох двоповерхових будівель на вул. Хотинській, 4 і 6 для майбутньої гімназії. Будівництво доручили будівельній фірмі Івана Левинського. Завершили його 13 серпня 1908-го.
У новий будинок переїхала Львівська гімназія імені Яна Кохановського. Це була типова польська чоловіча гімназія гуманітарного типу. У ній викладали всі основні предмети: математику, фізику, хімію, історію, музику, естетику, природознавство, географію, латину, польську, німецьку, французьку мови, основи римо-католицької релігії та "релігію Моісеєва". Значну увагу приділяли фізичному вихованню.
Більшість учнів становили поляки та євреї, що не дивно, бо гімназія була розташована поблизу єврейського кварталу. Українців було небагато, майже 5%.
Переважно в гімназії навчалися діти державних службовців та дрібних підприємців. Дітей робітників та селян було небагато. Частина учнів добиралася до школи з навколишніх сіл та міст.
У гімназії працювали гуртки: драматичний, краєзнавчий, спортивні секції. Директором гімназії з початку 1930-х до 1939 року був Бурштинський Володжимеж.
На сьогодні ми знаємо небагато імен випускників гімназії. Але є достеменні відомості про те, що в гімназії імені Яна Кохановського вчилися відомий польський футбольний тренер Казімеж Гурський, видатні математики В.Е. Лянце та М.Й. Вішік, один із найкращих хормейстерів Львова Ярослав Яновський, батько українського композитора Богдана Янівського, а також його вірний товариш Роман Стефанюк.
Із приходом радянської влади 1939 року гімназію було закрито. А з 1940-го у приміщенні під N6 було облаштовано житловий будинок. У приміщенні під N4 запрацювала середня школа N15.
Сьогодні нам достеменно невідомо, що було в роки війни в приміщенні школи. Можливо, госпіталь. А 1945 року відновила роботу середня школа N15 із російською мовою викладання, у якій до 1953 року навчалися тільки хлопці. Заклад реорганізували 1975-го. Номер школи було передано новій, побудованій у районі вулиці Патона, а учні школи перейшли до школи N18, що тоді розташовувалася на вулиці Ленінградській (тепер вулиця Олени Степанівни). У приміщення на вулиці Хотинській переведено з вулиці Чернівецької середню загальноосвітню школу N59, яка є тут і донині. До зміни нумерації шкіл 1959 року це була Третя залізнична школа (зустрічається і назва СШ N3 ст. Львів).
У листі ми розписали лише маленьку краплину того, що таять у собі мури будівлі на Хотинській, по коридорах і сходах якої протупотіли десятки тисяч дитячих ніг, у класах-кімнатах якої було списано незліченну кількість крейди і зошитів, і немає такого розкладу, який помістив би всі уроки, проведені тут. Змінювалася назва, вчителі, учні, навчальні плани і програми, колір стін та нумерація кімнат. Тільки гомінкий дзвінок, як і сто літ тому, так і сьогодні, лунає під високими склепіннями будівлі, ім"я якій — ШКОЛА.
Колектив cередньої загальноосвітньої школи ІІ—ІІІ ступенів N59 м. Львова"
3 
1
Коментарі