Торік у грудні 46-річній вчительці молодших класів Юлії Ониськів із села Ласківці Теребовлянського району Тернопільської області присвоїли звання "Мати-героїня". Юлія Степанівна — матір 15 дітей, виховує їх із чоловіком у хаті площею 48 кв. м.

Обійстя Юлії та Івана Ониськових легко впізнати на сільській вулиці. На довгих мотузках через усе подвір"я сохне дитячий одяг, біля порога хати та літньої кухні повно капців різних розмірів.

— Мене лишили на господарстві, усі в поле пішли, — 15-річна Оксана складає білизну. — Треба всі речі позбирати, поки наші прийдуть. Добре, що зараз маємо пральну машинку-автомат. Діти швидко замурзуються, мама їх по три рази на день перевдягає. Бо як будуть чорні по селу ходити? Увесь одяг на подвір"ї не вміщається, решта у садку он сохне. А ввечері хто годен і має час — прасує.

Оксана по мобільному дзвонить до сестри, просить покликати рідних.

— Тобі скільки рочків? — запитую у світловолосої кучерявої дівчинки, яка бавиться на ліжку.

— Чо-ти-ли, — мала старанно вимовляє букви й показує пальчиками. Насправді Лесі у жовтні виповниться три.

Кімната невелика. Майже впритул стоять два ліжка, колиска, тумба з телевізором і шафа. У кутку — стара піч.

— Хочемо ремонт робити — минулої зими Леся всі стіни обколупала, — каже Оксана. — Тато кожен раз ліпить і набриск робить. Стіни і стеля зараз голубі, а хочемо червоні. За день встигнемо побілити і підлогу помалювати — рук багато.

Зараз у хаті живе дев"ятеро дітей Ониськових: 20-річна Ольга, 17-річна Іванка, 14-річна Галина, 12-річна Наталія, 11-річний Іван, 10-річний Микола, 6-річний Дмитро, 5-річна Тетяна і 2-річна Леся. Найстарший син Ігор, 28 років, працює на пилорамі в Києві. Марійка, 26 років, уже має дворічного сина Руслана, на рік молодша Надія теж заміжня, чекає на первістка. 23-річна Ганя живе у бабусі з дідусем, виховує 4-річну дочку Олю, а 18-річний Роман допомагає їм по господарству. Ольга, 20 років, щоп"ятниці приїздить додому з Чорткова — учиться в педучилищі на психолога.

— Маємо в хаті шістьох школярів і трьох студентів, — Юлія Ониськів переступає поріг. — Усі гарно вчаться, дякувати Богу. Старші четверо дітей у мене від першого чоловіка. Він поїхав на заробітки в Архангельську область, там одружився вдруге. А я тоді вийшла за свого однокласника. Він за паспортом Іван, але всі Тарасом кличуть. Сам із багатодітної сім"ї — їх удома 12 було.

Ольга приносить у кімнату стос паперів.

— Щопівроку треба поновлювати документи, щоб давали гроші на дітей, — пояснює. — Мама у жовтні піде на роботу, як декрет закінчиться. Ми з нею вчителюємо. Я цього року закінчила Чортківське педучилище, то мені дали направлення в нашу школу.

А я тоді вийшла за свого однокласника

Юлія Степанівна просить Оксану, щоб принесла нагороду від президента.

— Мені вручали останній, — показує відзнаку. — Віктор Ющенко тоді ще здивувався, чому нагорода так довго до мене йшла. Я розповіла, що тулимося в маленькій хаті. Найменша дитина у колисці спить, а як виросте, то де її класти? У липні приїжджав начальник із Секретаріату президента, обіцяв вирішити питання із житлом найближчим часом.

Сім"я Ониськових щомісяця отримує 1,7 тис. грн допомоги на дітей. Обласний Червоний Хрест дає їм одяг. Про школяриків Іванка та Дмитрика дбають у благодійному фонді "Світ дитини" — забезпечують зошитами, ручками, спортивними костюмами.

— Чоловік трохи підробляє ремонтами по селі. На заробітки ніколи їхати — на ньому все господарство, два гектари поля. Раніше мали дві корови, то за літо за молоко ще півтисячі гривень отримували, — розповідає господиня. — Але цей рік нам не ведеться. Корова і кінь здохли, а скільки птиці погинуло! Я постійно докупляла каченят і гусенят. Молока навіть нам не вистачає, а ще ж п"ятьох свиней годуємо.

Родині допомагає депутат райради Віталій Шафранський, 28 років.

— Віталій нам як син, завжди виручає, — каже Юлія Степанівна. — Як треба було Іванці на екзамен на восьму ранку — своєю машиною до Чорткова завіз. Знаю, що діти з ним за моєю спиною про комп"ютер домовляються. Нам теперішній мер Тернополя Роман Заставний іще перед виборами обіцяв. Я якось їздила в мерію, то там до нього в чергу треба за два місяці записуватися.

Понад усе діти Ониськових полюбляють вареники з вишнями та сиром.

— У неділю триста штук ліпимо — щоб усі наїлися. Як кілограм рису чи гречки зварити — то мало. У печі печемо шість великих хлібів — на п"ять днів вистачає.

На поліпшення житлових умов районна рада виділила родині Ониськових 25 тис. грн. Обласна рада зарезервувала в бюджеті 100 тис. грн і запропонувала придбати трикімнатну квартиру в Тернополі.

— А ми в будинку жили би, — каже багатодітна Юлія Ониськів. — Діти до роботи привчені, що їм на поверсі робити? Показували нам будинок у Теребовлі, там унизу шість кімнат, кухня більша за всю нашу хату! Але треба аж 50 тисяч доларів, — розповідає Юлія. — Мені Іванка найбільше допомагає. Піднімаюся за чверть шоста — і вона вже біля мене. Поки наш тато господарку обійде, ми разом їсти наготуємо. Дочка дуже любить смажити й пекти. Рецепти у газетах збирає, постійно щось нове придумує.

×